• Масакра! – матюкнувси Афанасіч, розкладаючи в готелі плецак після закупок в польському склепі. – Я ж, блять, просив сухе червоне!
• А вони тобі і дали сухе червоне. Но з позічьок. – полизавши ліве яйце, одповів Трюфєль четвертий.

Перший сімейний вечір на польському курорті розпочавси саме так – знервовано, змучено і трохи роздратовано. В принципі все складалоси «якнайляпше» з самого початку подорожі, но всьо таки перше випробування безвізом наклало свій відбиток.

Ідея поїхати до ляхів виникла спонтанно, коли стало зрозуміло, шо на окраїні славної Шипинецкої землі найближчі дні ніхто не збираєси працювати, а тупо лиш бухарити.

Перший стрьом поїздки почавси в потягу Львів-Пшемишль — Афанасіч мав хоть і чіпований, но чистий пашпорт, півторашку самогонки і блок вінстона. Плюс до всього Трюфєль четвертий віз на собі шістьох блох, шо в шість раз піднімало рівень адреналіну. Особєнно сусідці зліва.

Українські погранци опше не переймалиси ні персонажами ні метов поїздки. Афанасіч, після їх провірки, полегшено сьорбнув з фляги свяченої водички і подумав, шо все вже позаду і можна розслабитиси. Но через пітнаціть мінут зайщла польська провірка і Афанасіч начив помітно потіти і лупити барабулю прямо на підлогу.

• Та успокойси ти! – прошепотів Трюфєль четвертий, — єссі шо, я почну говорити вголос, а ти рєзко розібєш скло молоточком і полями-городами тікай додому.

Но, слава яйцям, обійшлоси. Митник запитавси чи папіросок і вудки не більше норми, а погранєц – лиш чи стане пйєньондзів на відпочинок. Афанасіч ледве витягнув звук «так» з пересохшого горла на обидва питання.

Після такого стресу, першим ділом на пероні обидвоє героїв пішли шукати не обмінник, а бухвєт, шоп поправити розтягнуті нерви. Самом собов, шо і бухвєта не знайшли, і долари не вспіли поміняти і чють потяг до Кракова не пройєбали.

До бувшої столиці Поляндії було їхати недовго, години три, но шоп мати здоровля на нічьну гулянку новим містом, обоє корєфанів рішили подрімати…