Перед тим, як я мав родитиси, мама клала свічьки... правда не в церкві, а коло прадідової грамотки «ветеран праці». А тато всьо надіявси, шо пронесе і того тії свічьки на нічь гасив. Но мама були май опитніші і дуже добре цинкувала, шоп «ковпачок» таки злетів...

Коли я таки вродивси — всі дивилиси як росте барабуля і ніхто цеї видатної події не замітив. Навіть мама і тато... Ну з мамов понєтно, бо вона йкраз в цей час була зайнята — мила татовий москвічь. Но але чьо тато це дійство провтикав — до сіх пор одному провайдеру відомо...

Аж як тільки вже увиділи, шо я почав всьо три рази ділити по половині, пойняли шо я родивси і рішили, шо треба срочьно шось робити. Наприклад, пошікатурити сільраду! Але оскільки сільради на той момент ще не було — прийшлось срочьно її мурувати.

Малим я був опше цікавим: поки всі сусіди кололи свиню, я тупо перегризав нашій шию. Тато трохи цего побоювавси, а мама нічьо... Правда, звйязувала мене перед тим, як цицьки до рота дати...

Ну і ще один цікавий факт з мого молочного дєцтва: імєнно коли я родивси, придумали пасок безпеки і одночасно іконку на шкло.