Ніколи не дозволяйте повністю затягувати себе у чужі світи.
Маючи у своєму арсеналі непогану палітру для маніпуляцій, апелюючи до почуття патріотизму та граючи на емоціях і емпатії, нас втягують у вирішення своїх завдань окремі люди, політичні організації та держави. При систематичному впливі ми втрачаємо відчуття реальності і переходимо у штучні світи, вибудувані ними. Вони вірять у них самі і запрошують вірити інших.
Іноді держави ловлять у пастку своїх впливів цілі народи і ті покірно і добровільно відмовляються від своїх особистих життів, щоб грати ролі, котрі від них очікують. Радісно крокують парадами із портретами вождів чи вивозять трупи замордованих газом дітей і нікому навіть не спаде на думку запитати себе – бляха, нашо я це роблю?
Не забувайте, що ви прийшли у цей світ жити у першу чергу своє життя, а потім вже допомагати жити життя інших. Ви у першу чергу людина, а не держава, що б там не кричав із минулого Людовик XIV.
Серед любителів плавання на далекі дистанції ходить звичай мати в плавках шпильку, щоб коли десь за кілометр від берега схоплять корчі – мати можливість вколоти зсудомлений м'яз і привести себе в тонус. Рівно так само носіть із собою шпильку критичного мислення і певного відсторонення від усього цього безсумнівно хвилюючого, що навколо нас. І коли вже аж дуже сильно судомить – коліть себе нею.
Щоб через рік чи п'ять, коли фейсбук вам нагадає вашу поведінку, ви не питали себе – бляха, нашо я це робив?