Продовження нашої прогулянка про закарпатськів бисіді. Наступна буква Г. І слова, деякі з яких смачні, незвичні, а значення деяких досить важко пояснити для розуміння людей, які ніколи не були в Закарпатті. Але, я все ж таки спробую.
От як пояснити слово «Гентеш» [ гéнтеш] — м'ясник, різник? Але ж це не просто людина, яка заколот кабанчика і пішла собі. Це також не означає, що це людина, яка розібрала свинську тушу на частки і пішла. Ні. Гентеш розбере тушу, він наб'є ковбаси, зробить шойт/салтісон/, зробить і наб'є в кишки гурку(що це поясню далі), засолить сало і шовдарь(свинний окорок копчений). А вже тоді піде додому.
Раніше мистецтву гентеша вчились в спеціалізованих училищах. Вони проходили практику в гентеш-мештерів, а вже потім самі займалися цим ремеслом. От саме таким, вченим гентешом(гентеш-мештером) був мій дідусь. Тому дана тема мені близька і знайома.
Кожен гентеш має свої рецепти гурки й шойта, у кожного воно виходить по своєму. І навіть по смаку можна їх відрізнити. До речі, свою майстерність багато гентешів проявляють на щорічному фестивалі. Повірте моєму слову, за хорошим гентеш-мештером любо спостерігати.
Я обіцяла вам пояснити, що таке «Гурка» [гУрка]. Але й тут складно трошки. Назвати її ковбасою трошки не правильно, бо це ж гурка. Але все ж назву. Тому, гурка — це ковбаса, до складу якої також входить рис або перловка, а також свинська подрібнина(легені, печінка, серце, кров та інше).
Гентеш ставить варити в казані всю свинську подрібнину разом з головою свині. Частина з цього піде на шойт, а все інше буде помолото на гурку. Потім на цій юшці вариться рис чи перловка. Потім все набивається в кишки і в фіналі разом з кишкою знов вариться пару хвилин.
Але ж перед тим як подавати на стіл, ґаздиня обжарить гурку в палачінтовці/пательня/ до рум'яної скоринки. А з огірочком маринованим, то це взагалі казка.
А ще, якщо під гурку та й змочити гиртанку та й файної палинков/горілка/, то взагалі чудесно. «Гиртанка» [гиртáнка] — горло.
Промочив Іван гиртанку
Та й палинков файнов.
Не несуть го ноги дому
Та й заспав под вербов.
Зрана упив води з ледом,
Гиртанка го болить.
П'є типирь він чай із медом
І нич не говорить.
Як то кажуть промочиш ноги гиртанка болить, промочиш гиртанку ноги не йдуть. Всьо в організмі взаємопов'язано.
Але звичайно про таке не говорять в говіня. «Говіня» [гóвіня] — піст, «Говіти» — постити.
Закарпатці дуже набожний народ. У нас тут багато релігійних конфесій, але всі живуть в дружбі і взаєморозумінні. Ходять одні до одних в гості на свята. І багато хто у нас тут серйозно відноситься до говіня. В цей час ви не побачите весільних кортежів. А в селах навіть нема дискотеки. От такий ми народ, закарпатці. Набожний. Дружний. Відзначаємо як католицькі, так і православні свята. Бо ж як кажуть тут: хто знає, що є правильним?
А в говіня, замість мняса можна їсти герінґи. Нє. Це не від Герінга пішло. Хоча? Хто знає? «Герінґи» [герінґИ] — це маринований оселедець. От так.
А як із цибулькою та ще й з крумплями/картоплею/, то є найкраща їжа в говіня.
Ну, деякі люди кажуть, що палинка ж не жирна, то її в говіня можна ж. А під закуску з герінґами, це ж взагалі чудова справа.
Йой, я вам тут за їжу стільки наговорив, що аж зголодніла. Пішла я мабуть вдруге вечеряти. Бувайте. Далі буде...
