Багато моїх друзів та колег сходяться на думці, що для сталого розвитку та нової консолідації зусиль активної частини спільноти, нам не вистачає мрії, великої ідеї чи віри в нове українське диво.

Зараз Україні з колосальними зусиллями вдається долати шкідливі залишки радянського минулого, але за прибиранням має слідувати шлях до нового. І від того, до якого нового буде обрано шлях, залежить занадто багато.

В побудові цієї цілі та мрії Україна має врахувати досвід тих пострадянських країн, яким щось вдалося (наприклад, Естонії та Грузії), але не забувати і про власну специфіку.

На моє переконання, стовпом нового державного розвитку має бути креативний клас. Звісно, важко уявити, як це реалізувати в країні, де більшість мешканців східних регіонів вірить у потужні виробництва та ностальгує за часами гігантоманії радянської промисловості, а чимало мешканців Заходу хочуть бачити Україну аграрною. Але саме креативний клас має бути опорою, яка формує нову дійсність. І це вибір не cтільки філософський, скільки економічний. Бо саме представники інновацій, креативного класу та, особливо, ІТ-індустрії не експлуатують ресурси, а створюють додану вартість та додаткові робочі місця (2.9 на одного ІТ-розробника за експертною оцінкою BRDO) за рахунок своєї активності. Саме ці категорії зростають шаленими темпами попри загальну кризу. І їм достатньо просто того, щоб їх не чіпали. Але цього замало, для великого державного стрибка, бо мають бути стимули на державному рівні.

Безумовно, Україна має боротись з відтоком кадрів, але для збреження їх всередині, ми маємо пропонувати зовсім нове, переводити орієнтири людей на сфери технологій, розробок, дизайну та архітектури, а не намагатися безуспішно утримувати громадян підвищенням зарплат на посадах продавців, водіїв чи прибиральників, штучним підвищенням «мінімалки» і збільшенням навантаження на бізнес. Треба переграти сусідів-конкурентів у проекції майбутнього, а не намагатись наздогнати там, де актуальності стає дедалі менше. Amazon відкриває магазини без кас та продавців, український PatentBot дозволяє реєструвати торговельни марки в США та ЄС через Facebook Messenger, і оформив вже більше 500 заявок. Ось в такій реальності ми живемо.

Що треба робити для такої переорієнтації?

Нам потрібна трансформація на всіх фронтах — від контролюючого і податкового, до інфраструктурного!

Ми маємо забезпечити стабільні податкові умови, для зазначених вище груп. Ця стабільність і невисокий рівень оподаткування — це українська конкурентна перевага на міжнародному ринку. Від цього, як і від впровадження податку на виведений капітал, бюджет спочатку буде втрачати. Але це та жертва, на яку варто піти задля кардинальних змін. Не так принципово, якою буде ставка оподаткування, 5% чи 9%, як в Білорусі, але це мають бути сталі і закріплені правила на роки вперед!

Ми маємо захистити бізнес від тиску з боку контролюючих органів! Неприпустимими є регулярні наїзди силовиків на ІТ-компанії. Бізнес, який не несе в своїй діяльності ризиків, має бути звільнений від перевірок на період формування фундаменту української креативної економіки.

Ми маємо розвивати інфраструктуру, бо в контексті міжнародної діяльності це вкрай важливо! Місто, в якому немає функціонуючого аеропорту, чи в яке не можна дістатися швидко, приречене вже зараз. В такому місті невигідно розвивати цікаві проекти, формувати середовище, розвивати різногалузеву співпрацю! В таке місто не цікаво інвестувати! Саме тому, не варто дивуватися, чому Івано-Франківськ, зі своїм проектом «Тепле Місто» і купою інших цікавинок отримує Приз Європи. І так само не важко передбачити, яке майбутнє у разі відсутності змін очікує на Маріуполь, дістатися до якого — це справжній квест!

Спеціальні умови, що зроблять Україну більш конкурентноспроможною в очах креативного класу, безпека та повага до цієї сфери, розвиток інфрастрктури — ці кроки потрібні, якщо ми хочемо побачити оновлену успішну державу.

Саме так має діяти влада, якщо вона прагне мати країну, якій вдалося! Саме на такі виклики мають відповісти новий Уряд та Президент!