Конституція Ірану базується на принципі велаят-е факіх (правління правознавця-ісламського теолога). Згідно з цією доктриною, поки Імам (прихований лідер) не з'явиться, найвища влада в державі належить найбільш праведному та справедливому ісламському правознавцю.

Що таке Велаят-е факіх? 

Дослівно цей термін перекладається як «Правління правознавця (теолога)» або «Опіка ісламського законознавця».

Ось детальне пояснення цієї концепції:

1. Релігійне коріння: Очікування Махді

Щоб зрозуміти цю доктрину, потрібно знати про ключову відмінність шиїзму (який є державною релігією Ірану) від сунізму.

Шиїти-двунадесятники (основна течія в Ірані) вірять, що після смерті пророка Мухаммеда законними лідерами мусульманської громади (імамами) були лише нащадки пророка — 12 непогрішних імамів.

Дванадцятий імам, Мухаммад аль-Махді, зник (був «прихований») у 9-му столітті. Шиїти вірять, що він живий, але перебуває у «Великому схові» і повернеться наприкінці часів як Месія (Махді), щоб встановити на землі справедливість.

Постає питання: Хто має керувати мусульманською громадою в період «великого схову» Імама? Хто має тлумачити релігійні закони, захищати іслам та вершити правосуддя?

2. Суть доктрини (за Хомейні)

Саме на це питання відповідає теорія «велаят-е факіх». Її сучасне політичне трактування розробив лідер Ісламської революції 1979 року, аятола Рухолла Хомейні.

Основні тези цієї теорії:

Передача повноважень: Оскільки імам прихований, його функції з управління суспільством переходять до найбільш справедливих, благочестивих та обізнаних в ісламському праві (шаріаті) правознавців — факіхів.

Необхідність ісламської держави: Хомейні стверджував, що іслам — це не просто релігія особистих ритуалів, а всеосяжна система, яка містить правила для управління державою, економікою та суспільством. Тому створення ісламської держави є релігійним обов'язком.

Влада правознавця: Найвища політична і релігійна влада має належати не народові (як у демократії), а найвищому правознавцю (Верховному лідеру), який є намісником (заступником) прихованого імама. Його влада вважається похідною від влади пророка Мухаммеда та імамів.

3. Як це працює на практиці (Теорія держави)

Згідно з цією доктриною, держава будується за таким принципом:

Божественний суверенітет: Суверенітет (верховна влада) належить виключно Богу (Аллаху), а не народу.

Роль народу: Народ реалізує божественний суверенітет через вибори, але його воля не може суперечити ісламським нормам. Тому вибори відбуваються, але кандидати мають бути лояльними до ісламу (їх перевіряє Рада вартових).

Нагляд факіха: Верховний лідер (факіх) виконує роль вищого арбітра та наглядача. Він не обов'язково керує країною щодня (це робить президент), але він визначає «генеральну лінію» і слідкує, щоб жоден державний орган не відхилився від ісламського шляху та інтересів ісламської громади (умми).

Саме тому в Ірані всі ключові «нереспубліканські» органи (суд, армія, ЗМІ, Рада вартових) підпорядковані безпосередньо факіху (Рахбару), а не виборним посадовцям.

Важливо розуміти, що «велаят-е факіх» у тому вигляді, в якому вона реалізована в Ірані (абсолютна влада одного теолога над державою), не є єдино можливим тлумаченням. Концепція Хомейні була революційною для свого часу і зустріла спротив серед багатьох великих аятол. Вони вважали, що релігійні лідери мають давати поради, але не брати на себе безпосереднє управління державою.

ДЕТАЛЬНИЙ ОПИС СТРУКТУРИ, ПРИНЦИПІВ ОБРАННЯ ТА ПІДПОРЯДКУВАННЯ КЛЮЧОВИХ ПОЛІТИЧНИХ ІНСТИТУЦІЙ ІРАНУ.

Вертикаль влади: Дві лінії підпорядкування

В Ірані фактично існують дві паралельні гілки влади, які тісно переплетені:

Релігійна (невиборна) гілка: Це найвищі органи, які не обираються народом безпосередньо і мають контроль над усіма іншими. Вони визначають загальний курс держави та перевіряють кандидатів і закони на відповідність ісламу.

Республіканська (виборна) гілка: Це інститути, які обираються народом, але їхня діяльність і самі кандидати проходять сувору перевірку з боку релігійної гілки.

1. Вище керівництво (Рахбар)

Це найвища посадова особа в Ірані.

Посада: Лідер Революції (Верховний лідер, Рахбар).

Хто займає: З 1989 по 2026 рр цю посаду обіймав аятола Алі Хаменеї.

Як обирається:

Обирається Радою експертів (Меджліс-е Хобреган) довічно.

Рада експертів складається з 88 ісламських богословів, які обираються всенародним голосуванням на 8 років. Важливо: кандидати до Ради експертів проходять перевірку в Раді вартових конституції.

Теоретично Рада експертів може змістити Верховного лідера, якщо він не справляється з обов'язками, але на практиці це ніколи не відбувалося.

Кому підпорядковується: Формально – лише Аллаху. Де-факто він є кінцевою інстанцією і нікому не підзвітний у світському розумінні. Йому підпорядковуються всі гілки влади.

Повноваження:

• Верховний головнокомандувач збройними силами (включаючи елітний Корпус вартових ісламської революції – КВІР).
• Призначає керівників судової влади, державного телебачення та радіо.
• Призначає 6 з 12 членів Ради вартових конституції.
• Затверджує обраного президента і може його усунути (хоча на практиці це не застосовується).
• Оголошує війну, мир та загальну мобілізацію.

2. Рада вартових конституції (Шоура-є Неґахбан)

Це найпотужніший наглядовий орган, «фільтр» іранської політики.

Склад: 12 членів.

• 6 богословів: Призначаються особисто Верховним лідером.
• 6 юристів: Номінуються головою судової влади (якого призначає Верховний лідер) і затверджуються парламентом (Меджлісом).

Як обираються: Члени Ради призначаються на 6 років (половина складу оновлюється кожні 3 роки).

Повноваження:

• Перевірка законів: Усі закони, ухвалені парламентом, мають бути схвалені Радою. Рада перевіряє їх на відповідність ісламу (критерій богословів) та конституції (критерій юристів). Рада має право вето.
• Контроль за виборами: Рада затверджує кандидатів на всі ключові виборні посади (президент, парламент, Рада експертів). Вона може зняти будь-кого з передвиборчих перегонів, не пояснюючи причин. Саме через цей механізм відбувається найжорсткіше відсіювання реформістів або нелояльних кандидатів.
• Нагляд за виборами: Рада має право наглядати за проведенням виборів та підрахунком голосів.

3. Рада доцільності (Меджма-є Ташхіс-е Маслахат-е Незам)

Це арбітражний орган, створений для вирішення конфліктів між парламентом та Радою вартових.

Склад: Члени призначаються особисто Верховним лідером. Зазвичай туди входять впливові релігійні та політичні діячі, колишні президенти, керівники КВІР.

Повноваження:

• Вирішує суперечки, коли парламент наполягає на законі, який ветувала Рада вартових.
• Виконує роль дорадчого органу при Верховному лідері з питань державної політики.
• З 2005 року також наглядає за всіма гілками влади (фактично, це ще один контрольний орган зверху).

4. Виконавча влада: Президент та уряд

Президент є другою за значенням особою в державі.

Як обирається: Всенародним прямим голосуванням на 4 роки (може бути обраний не більше ніж на два терміни поспіль).

Обмеження:

• Кандидатура президента має бути затверджена Радою вартових.
• Після обрання президент має отримати офіційне затвердження (фарман) від Верховного лідера, що легітимізує його владу.

Кому підпорядковується: Президент підзвітний парламенту, але в стратегічних питаннях (зовнішня політика, оборона, ядерна програма) він виконує директиви Верховного лідера. Він відповідає за повсякденне управління країною та економіку.

5. Законодавча влада: Ісламська консультативна рада (Меджліс)

Це однопалатний парламент Ірану.

Склад: 290 депутатів.

Як обираються: Прямим всенародним голосуванням на 4 роки.

Обмеження:

• Усі кандидати в депутати проходять перевірку Радою вартових.
• Усі прийняті закони набувають чинності лише після схвалення Радою вартових.

Повноваження: Може затверджувати бюджет, викликати міністрів для звіту, висловлювати недовіру уряду. Однак у сфері безпеки та оборони його роль обмежена.

6. Судова влада

Керівництво: Голова судової влади призначається безпосередньо Верховним лідером на 5 років.

Підпорядкування: Підзвітна безпосередньо Верховному лідеру.

Особливості: Судова система базується на шаріаті. Існує окремий революційний суд, який розглядає справи, пов'язані з «ворогами ісламу» та державною безпекою.

ХТО ГОЛОВНИЙ?

Незважаючи на наявність виборів (президента, парламенту), Іран не є демократією в західному розумінні. Хоча це й не типово азійська автократія під вивіскою «республіки». Ісламська республіка Іран дійсно є специфічної політичною системою, яка вирізняється обмеженим плюралізмом та наявністю балансів стримування та противаг.

Абсолютний центр влади – це Верховний лідер (Рахбар). Він контролює армію, спецслужби, суди та ЗМІ. Але він обмежений групами впливу в складі духовенства, КВІР, армії та судах. 

Другий за впливом орган – це Рада вартових, яка стоїть над парламентом і президентом, фільтруючи і тих, і інших.

Виборні органи (Президент, Меджліс) займаються господарськими та соціальними питаннями, але не мають реальної влади у визначенні стратегічного курсу держави, особливо у сфері безпеки та ідеології.

Республіканські інститути в Ірані існують для легітимації влади та вирішення поточних питань, але вони повністю підпорядковані теократичній вертикалі на чолі з Рахбаром.

автор огляду Віталій КУЛИК

матеріали до курсу Політична орієнталістика (КНЕУ)