Ні, ми не знаємо своєї історії. Ми не цікавимося , ми не бажаємо пізнавати її з метою розуміння свого минулого та особливо , що було б найбільш цінним зараз, не намагаємося проводити паралелі з сучасним та й досі не навчилися бачити перспектив у майбутньому.

Такі ми є. З забіленою пам'яттю про часи , коли текла річками кров козацького роду, проклинали своє минуле забували та нехтували нашою прадідівською славетною минувшиною. Ми ті, що за безцінь продавали національні скарби, міняли їхню славу на славу підлабузників ,за жалюгідний платню відмовлялися від найціннішого — боротьби за волю України.

Читаючи і перечитуючи історичні твори , не раз наверталися сльози від відчаю за таких недолугих нащадків якими ми є. Маючи в своїй історії постаті 17 гетьманів, що були носіями ідеї незалежної самостійної держави , які поклали життя аби вибороти звільнення українського народу від панування чужинців сьогодні ми спокійно живемо поряд з страшними речами. Питання яке є в моїй голові весь час : «Якби ми знали історію, чи повторювалися б вона тричі?Чи може й тридцять по тричі?» Якби ми знали історію того , хто перший (Петро) почав знущання над українським народом то не було б ні 18, ні 33-34 років ? Не було б і теперішньої війни . А може то почалася вона того далекого минулого жовтня 1708 року з промови нашого гетьмана Івана Степановича Мазепи : «Браття, прийшла наша пора , скористуємося нагодою, віддячимо москалям за їхнє тривале насильство над нами , за всі заподіяні ними жорстокості й кривди, збережемо на майбутнє нашу свободу й права козацькі від їхніх зазіхань. Ось до якого майбутнього закликаю» І триває вона вже 300 років.

І всі ці роки ми були зрадниками, бо зрікалися своєї історії, рідної мови, рідної пісні, батьківської віри, власного родоводу, власного коріння. І хто ми після цього? Раби — манкурти , що не пам'ятають свого минулого?

Вірю, що після популяризації наших гетьманів та нашої історії , з розумінням та усвідомленням, ми зможеми донести до нашого суспільства, що на заміну відчуттю меншовартості, прийде почуття гордості за свою країну і себе самого . І хай долі наших предків, що жили поруч з нами на нашій славетній землі допоможуть все ж переосмислити історію та нарешті почати вчити, бо

«Же през ШАБЛЮ маєм ПРАВО !»