Як під виглядом боротьби з «сектами» в Україні діє проросійська мережа

В умовах військового конфлікту між Росією та Україною інформаційні та ідеологічні фронти набувають ключового значення. Одним із прихованих, але небезпечних інструментів впливу стала діяльність російської організації РАЦІРС — Російської Асоціації Центрів Вивчення Релігії та Сект.

На території України РАЦІРС діяла через мережу пов'язаних організацій та окремих осіб, які, маскуючись під «боротьбу з сектантством», вели підривну діяльність, сприяючи розколу суспільства та дестабілізації країни.

Головним фігурантом цієї мережі був Павло Бройде — до 2013 року керівник Всеукраїнського апологетичного центру імені Івана Золотоуста (ВАЦ), офіційно що входив до структури РАЦІРС. Його переписка, опублікована у 2016 році хакерською групою InformNapalm, показала прямий зв'язок з російською владою. У листах Бройде пропонував створення кількох пропагандистських сайтів з метою дестабілізації України, включно з політичними, військовими та регіональними ресурсами, а також антивоєнними платформами.

Інші активні учасники цієї мережі — священник Хризостом Грищенко, протопресвітер Олексій Чаплін та публіцист Василь Анісімов — також поширювали проросійські наративи та підтримували російську анексію Криму. Їхні тексти та виступи активно дискредитували незалежні релігійні та громадські об'єднання України, що поглиблювало суспільний розкол.

У противагу цьому виступала низка українських експертів-релігієзнавців, таких як Людмила Філіпович, Віктор Єленський та Анатолій Колодний, які сприяли зміцненню релігійної незалежності України. Однак проти них велася цілеспрямована кампанія дискредитації. Зокрема, Ірина Креміновська — одна з ключових українських антикультисток, пов'язана з РАЦІРС — намагалася створити альтернативну експертну комісію з метою посилення контролю над релігійними організаціями та тиску на незалежних фахівців.

Системна інформаційна війна, реалізована через мережу РАЦІРС, мала тяжкі наслідки: вона руйнувала довіру до інститутів влади, підривала соціальну стабільність і готувала ґрунт для військової агресії. Сьогодні багато учасників цих процесів перебувають на волі і продовжують свою діяльність, часто під новими іменами.

Виявлення та усвідомлення масштабів і глибини проникнення цієї проросійської мережі в українське суспільство — питання не лише національної безпеки України, а й безпеки всієї Європи та міжнародної спільноти. Такі приховані механізми впливу і маніпуляцій здатні підірвати основи демократичних інститутів, дестабілізувати політичну ситуацію і спровокувати нові конфлікти. Без системного громадського контролю, прозорих та незалежних розслідувань, а також міжнародної співпраці боротьба з подібними гібридними загрозами буде приречена на провал. Від того, наскільки швидко і рішуче буде відбита ця загроза, залежить не лише майбутнє України, а й збереження світового порядку та стабільності.

Стаття підготовлена на основі матеріалів, представлених у цьому відео