Тут мені у блоги накидають всякі російськомовні москальської рабсько-холуйської тупні. «ТИбя там не было пАэтому ты ничИВо нИ можИш гАвАрить» ... «Ты не в ГенеральнАм штабе пАэтому ты нИ можешь знать луТше». 

У людей в головах змішані кучу «коні, люди, мухи, котлети».

Пояснюю якісь основи, до яких взагалі не треба щось там  вумнічати, щоб не виглядати тупим, запліснявілим совком. Пишу для молодих, старим совкам вже запізно вчитися такому, тим більш без деідіотизації. 

Є таке поняття, — мета-інформація і перед тим, як щось там намагатися вумнічати, треба усвідомлювати ПРО ЯКУ САМЕ СИТУАЦІЮ ТА ІНФОРМАЦІЮ йде мова. 
 1. Одна ситуація коли треба ПЛАНУВАТИ І РЕАЛІЗОВУВАТИ ОПЕРАЦІЮ. Для цього реально потрібна максимальна СЛУЖБОВА інформація ПО НАЯВНИХ СИЛАХ І ЗАСОБАХ на ділянках та короткому логістичному плечі, дані розвідки,.... Та і то, зрозуміло, що генеральний штаб діє теж в умовах туману війни. Може бути, що щось недоразвідали,... за наявності залізних доріг якісь сили і засоби можуть бути неочікувано різко перекинуті на ділянку,... іноді не усвідомлюють якогось козиря в рукаві ворога по нових озброєннях (Китай чогось підкине, Іран, крила+GPS для авіабомб прироблять, БПЛА-ми наситять фронт.) 
 Генеральні штаби часто в чергову війну та технологічну новацію, помиляються з оцінкою співвідношеня чи значення нових спеціальних засобів війни. І саме такі ситуації часто виправляють саме сторонні люди, — радники та експерти. Це особливо у нашу швидкоплинну технологічну еру. Такі речі чи нові ідеї/усвідомлення іноді можуть бути вирішальними навіть без знання оперативної ситуації.
 
 2. Абсолютно інша ситуація по оперативному аналізу МИНУЛИХ операцій. У Генерального штабі може бути недостовірна інформація докладів, особливо по невдалих операціях, можуть бути перекручення з місць, або взагалі нікому докладати, командир загинув, наприклад,... Невдачі б'ють по інформації докладів: і зв'язок руйнується, і люди вибувають, хтось чогось не хоче наверх казати,... У поразок немає батьків... Кого втягнуло у невдачу, схильні перебільшувати неочікувану дофантазовану силу противника на ділянці чи «зраду». Іноді це свідомо/умисно, а іноді просто від туману війни, та обмеженості індивідуального огліду. По ланцюжку відповідальності, у більшості випадків, тенденція всяку таку негативну інформацію замовчувати, а не аналізувати і підкидувати. А Генеральний штаб у пилу війни часто схильний просто, — відсторонити, зсунути потенційно винних, а розбиратися просто — ніколи та немає для слідства достовірної інформації та компетентних людей (всі зайняті купою поточних справ). А от у людей сторонніх зараз іноді буває дуже багато інформації по таких справах, тому що такими ситуаціями дуже спішить похвалитися ворог, викладає іноді детальне відео... Іноді навіть це стається день в день, коли ця інформація буде ще три дні йти по ланкам до нашого телебачення та до ГК Залужного. Ну це звичайно,... не докладають командиру без того, щоб зібрати/уточнити інформацію і мета-інформацію з місць, перевірити її... Інакше б, командир був би просто завалений купою фейків ворога. А от сторонні люди можуть дуже швидко проаналізувати всю наявну інформацію і оцінити можливу достовірність відеоматеріалів. Вони не зав'язані на персональні відносини (не нажкодити друзям). Можуть просигналізувати щось наверх, зважаючи, що у випадку хибної інформації нічого поганого, страшного від їх повідомлення не станеться... Тим більше що хибність інформація найчастіше з'ясовується через 3-5 днів. А часто буває так, що у випадку якщо інформація дійсна, реагувати треба негайно швидко! Це ж не розстрілювати винних, через три дні все можна виправити, є таке звичайне поняття тимчасове відсторонення потенційно винних і потенційно дезінформуючих. І при можливості, негайно підсвітити таке, — обов'язок кожного вміняємого патріота.
 І всі ці ризики та можливості траєкторій (інформації + можливих управлінських рішень) вміняємі аналітики враховують. Особливо коли вони щось дуже різке повідомляють у різкій клікбейтній формі, як це було з моїми попередніми статтями. 
 
 Хоча в нас і багато в медіа пространстві такого, коли люди виступають по першій позиції, не знаючи реальних співвідношень сил та засобів чи місцевого ландшафту, логістичних плечей починають давати поради конкретних дій. Там часто взагалі править бал специфічна модифікована спеціальна інформація для заспокоєння «домогосподарок» та «домогосподарів», яка ще й відстає днів на 3-5-10, ще й тільки тепла для декого з начальства, ще і не підставляти партійців та/або навпаки, — порочити опонентів... Я, наприклад, дивлюся телевізор може тільки раз у декілька місяців, і то тільки щоб довідатись, як там проживає оця жахлива інформаційна субстанція відстало-перефарбована, адаптована для сімейного перегляду з віковими рейтингами. 

Я розумію, що наше суспільство живе в більшості з не-де-ідіотизованими аналітиками, які не враховують всяких таких штучок. Я навіть не ображаюся, ... розумію, що в більшості, теж не-де-ідіотизована людина-читач, яка перший раз читає мою статтю, сама не має якихось розумінь цих складнощів з траекторіями інформації, і тим більш не знає як відрізнити щось компетентне від лободи. Деякі люди часто схильні все таке на автоматі вважати «лободою». Вони ж не будуть реально аналізувати мій авторський трек.  «Не у ГШ, значить — не знає».  Він же не уявляє як у ГШ все покрито окрім туману війни, ще і державною та службовою таємницею. І кожен підпис ставив, і просто боїться щось повідомляти навіть на дотичні теми. А що опубліковано вже публічно ворогом, часто навіть не знають, бо ніколи, чи не докладали... 

З цим дописом ситуація така, що пишеш, і на п'ятому абзаці розумієш, що наврядчи сюди хтось дочитає та наврядчи  щось зрозуміє з того, що ти хотів сказати. Масова ідіотизація та оболванення, — речі сильні. Та й усілякі складнопідрядні речення відразу обрізають 95% аудиторії ресурсу. 

Зрозуміло, що назва стосується саме деяких ситуацій,... про які я саме пишу статті.