Сучасна гібридна війна давно вийшла за межі військових операцій. Вона ведеться через інформаційний простір, громадські організації, соціальні конфлікти та релігійну тематику. Одним із найнебезпечніших інструментів такої стратегії стає створення штучної ворожнечі між різними групами населення.

Саме цій темі присвячене розслідування «Викриття російської мережі впливу», опубліковане на Site.ua. Його головна теза полягає в тому, що окремі структури, які позиціонують себе як «борці з сектами», можуть використовуватися як елемент ширшої системи російського впливу, спрямованої на ослаблення демократичних держав і перевантаження їхніх інституцій безпеки.

Французький кейс: коли релігійні провокації стають спецоперацією

Одним із ключових прикладів, наведених у матеріалі, є події у Франції.

За інформацією, викладеною у статті, судові матеріали із Сербії свідчать, що троє громадян цієї країни брали участь у двох хвилях осквернення синагог і мечетей у районі Парижа наприкінці 2025 року.

Автор розслідування звертає увагу, що подібні акції мають значно ширшу мету, ніж звичайний акт вандалізму. Їхнє завдання — створити атмосферу взаємної недовіри між релігійними громадами, змусити державу витрачати значні ресурси на охорону культових споруд і водночас відволікти контррозвідку від протидії реальним агентурним мережам.

У статті також наведено дані про документи, отримані французькою розвідкою, які, за твердженням авторів, свідчать про схвалення подібних провокацій з боку адміністрації президента росії.

Цитується оцінка французьких спецслужб:

«Президентська адміністрація [росії] прагне посилити напруженість між цими двома громадами на території Франції, використовуючи суперечливі дебати для посіву розбрату у французькому суспільстві та ослаблення національної солідарності».

Економіка гібридної війни

Важливо розуміти логіку таких операцій.

Кілька літрів фарби, кілька виконавців і мінімальні витрати можуть змусити державу збільшити фінансування охорони десятків або навіть сотень об'єктів, перекинути сили поліції та контррозвідки, посилити антитерористичні заходи.

Журналіст-розслідувач Андрій Солдатов пояснює цей механізм просто: головна мета подібних атак — не масштаб руйнувань, а створення атмосфери страху, невизначеності та постійного навантаження на систему безпеки. Саме так агресор підвищує «вартість оборони» для країн, які підтримують Україну.

Україна: інший інструмент, та сама логіка

На думку автора розслідування, аналогічний принцип простежується й в українському інформаційному просторі.

У статті нагадується, що ще до початку повномасштабного вторгнення антикультист Павло Бройде згадувався у матеріалах із листування Владислава Суркова як учасник проєктів, пов'язаних із розколом України, федералізацією та діяльністю через релігійне середовище.

У цьому контексті автор аналізує діяльність української антикультової активістки Ірини Кременовської, звертаючи увагу на наведені у розслідуванні факти щодо її інформаційних перетинів із представниками російської антикультової мережі, публікацій на пов'язаних ресурсах та багаторічної участі в кампанії проти міжнародної громадянської платформи «АЛЛАТРА».

У статті зазначається:

«Під виглядом захисту суспільства від „сект“ створюється розкол у суспільстві, тиск на державні структури та втягування посадовців і медіа в реалізацію вигідного для росії інформаційно-правового продукту».

Найнебезпечніший етап — коли держава починає працювати на чужий сценарій

Одна з головних думок розслідування полягає в тому, що для російських спецслужб недостатньо лише поширювати неправдиву інформацію.

Значно ефективніше змусити державні органи реагувати саме на ці інформаційні конструкції.

Автор пише:

«Для російських служб критично важливо не просто поширювати фейки, а втягувати державні органи супротивника в ці фейки. В умовах війни це прямий удар по національній безпеці: служби відволікаються від реальних диверсій, агентури, викрадень дітей, колабораціонізму, кібератак і військових злочинів».

Саме тому французький приклад і кампанія навколо «АЛЛАТРА», на думку автора, демонструють одну й ту саму модель дій: інформаційна провокація запускає масштабну реакцію державних інституцій, що працює на користь агресора.

Чому боротьба точиться навколо свободи віросповідання

У матеріалі також аналізуються публічні виступи Ірини Кременовської, зокрема її критика українських релігієзнавців у 2019 році, які відстоювали принцип рівності всіх релігійних громад перед законом.

Автор проводить паралель між двома моделями.

Перша — українська, яка базується на рівності прав, свободі совісті та релігійному плюралізмі.

Друга — російська, де суспільство поділяється на «традиційних» і «нетрадиційних», «своїх» і «чужих», що відкриває шлях до дискримінації та переслідувань.

Саме така система, як нагадується у статті, багато років функціонує в росії, що неодноразово відзначала Комісія США з міжнародної релігійної свободи (USCIRF).

Висновок

Головна цінність розслідування «Викриття російської мережі впливу» полягає не лише у викладених фактах, а й у демонстрації механізму, за допомогою якого інформаційні кампанії можуть перетворюватися на інструмент гібридної війни.

Коли наведені у матеріалі факти отримають належне підтвердження, йтиметься не просто про діяльність окремих активістів чи громадських структур, а про технології, здатні впливати на роботу державних органів, послаблювати суспільну єдність і створювати додаткові ризики для національної безпеки України.

Саме тому подібні факти потребують не політичних оцінок, а ретельної перевірки компетентними правоохоронними органами та всебічного правового аналізу.

Джерела:

Стаття «Викриття російської мережі впливу»: https://site.ua/jankowal/vikrittya-rosiiskoyi-merezi-vplivu-i0z34m1

Аудіоверсія статті: https://youtu.be/kFztm7RJ8Ms?si=Ve36kT68sajyC7Eg

Усі твердження, наведені у цій статті, базуються на відкритих джерелах, офіційних документах, судових матеріалах і журналістських розслідуваннях. Авторський текст є аналітичним викладом змісту зазначених матеріалів і не замінює їх самостійного вивчення.