Нема в Україні ніякої «більшості за Зеленського».

Є величезна кількість людей, які свідомо дозволили себе обдурити, бо частина з них звикла відчувати від обману специфічний «гіркий кайф». Вони хочуть бути обдуреними.

Їм потрібен той самий емоційний стан «після», який виправдовує їхні особисті життєві негаразди. Вони нетерпляче живуть від дози до дози в передчутті того самого особливого «смаку».

Світоглядне згарище, на якому вони цілими поколіннями звикли жити з батьками та дідами, де живуть також їхні родичі та друзі, де вони працюють, ведуть господарство, одружуються, народжують дітей, має постійно оновлюватися.

І якшо це не відбувається природним чином, то вони самі його собі влаштовують, обираючи у владу собі негідників, зрадників, вбивць, тиранів, злодіїв, клоунів, бо таким чином генерують паливо для горіння, від гіркого диму якого впадають в звичний солодкий транс отупіння та апатії.

Це їхній священний ритуал. Як для інших свято врожаю.

Просто врожай для кожного свій.

Ці люди і про решту світу судять з цього свого згарища. Так само, як ув'язнені судять про світ за стінами по порядках всередині в'язниці, а бомжі — по законах звалища.

Їхні діти навіть тікають від них вже надломаними.

А ще вони завжди в разі влаштування чергової пожежі відіграються на тих, хто прагне змін. Бо між упоротими світоглядними погорільцями та тими, хто намагається шось відбудовувати та створити, відбувається одвічний конфлікт базових понять. Бо навіть якшо погорільці декларують, що почали шось будувати, то будьте певні: це все лиш для того, аби влаштувати собі багаття та догнатися гірким димом. Ви їм нічим не допоможете.

Ніяк.
Ніколи.
За жодну ціну. Бо гроші вони теж спалять.

Тому краще не підпускати їх до себе і до того, що ви робите.

Але як це зробити я не знаю.