Справа була одного сонячного дня, у відмороженному районі міста розташованого на березі підмороженого Дніпра.

Віктор Павлович Чернишевський вийшов з АТБ-шки на почищене крильцє, і почав чухати потилицю...«Пропозиція, пропозиція" повторював Віктор Павлович.

Двоїсте відчуття розпирало його. З однієї сторони його неймовірно бісило, що всі написи в супермаркеті українською, а з другої шкода, што не панімаю.., "если бы Люська не подсказала, не понял бы что если взять литр горилки, то пиво бесплатно надо запомнить..пропозиція, пропозиція — то же што и предложение, а предложение это единица людской речи..напридумали" безнадійно махнув рукою на філологічні ребуси Віктор Павлович. Но то,що пиво безкоштовно, хоч і у перекладі немогло не тішити. Терміново треба було вирішити, де цю горілку в пакеті плюс бонус до неї випити. "В "Братан" нельзя, я там денег должен, в "Сменьщик" со своим не пустят" — розмірковував, Віктор Павлович . "Пойду в новий в Варвар-шоп, туда одни мужики ходят,значит там наливают." — визначився Віктор Павлович, він хоч і не зовсім вільно спілкувався англійською, но слово "shop" вивчив давно, одразу після того, як на районі відкрили магазин з товарами для дорослих, та віряні запізнюючись до церкви, переходили на іншу сторону, хрестилися і голосно, щоб би перекрити звук дзвонів кричали "Шоп вы здохли, шоп вас чёрт забрал". Віктор Павлович як раз дійшов, до Варвар-шопа, штовхнув двері, зачепивши їх пакетом. Алє дзеленькнуло десь над головою. Віктор Павлович крокнув всередину і оглядівся. Дивна наливайка здалося йому "тепло, много зеркал и кресел, пахнет как в аптеке" Лисий амбал в майці на короткий рукав, здоровезними руками масажував голову бороданю, який з напів лежав із закритими від задоволення очами.

"Пидарасти" вирішив Мар'ян Петрович. І уже в голос запитав: — Пидары ?!. Бородань підвівся, а амбал в майці здивовано розвернувся.

-В мене є пропозиція.. — наполегливо промовив амбал. — ти виходиш на вулицю і зникаєш назавжди

От це слово "пропозиція" щось перемкнула у Віктора Павловича. Він з криком "вы не мужики, вы пидары страну просрали" кинувся в атаку. Зустрічний прямий, вернув майже двох-метрового Віктор Павлович до дверей. Поки його тягли по тротуару, Амбал і Бородань , декілька раз дохідливо пояснювали,хто тут підар, і шо хоч вони самі і не геї, но можуть покликати друзів зі спортзалу навпроти і Віктор Павлович може виказати їм свої гомофобські претензії особисто. Віктор Павлович, відмовився, цим морозним, кришталевим ранком,він вирішив не розпочинати ще один діскут. Отримав останнього копняка і був дбайливо залишений на лавочці. Він дивився у широку спину амбала, точніш на кольорове татуювання на плечі, якісь квіти..На худорлявого бороданя у білій сорочці. Віктору Павловичу було невиразно шкода себе, район у якому він прожив все життя, це місто, і взагалі всесвіт. "куда мы катимся..,в магазине по украински всё, где это видано, что бы его, в его городе , нормальные мужики, из-за каких голубых, мужика отпиздили, Ленину памятник снесли, улицу эту переименовали, всё меняется..что делать!"

-Варвары! Шоп вы...- крикнув, но замовчав, а то не дай боже почують.

- Дяденька, это не варвар-шоп. Это Barber-shop. Пее-руу-ка-рня. Вам надо английский учить! Он общедоступный! Ви би тоді знали, що варварами називали тих, кого не розуміли,себто — чужинців.

Віктор Павлович притиснувши пакет з бухлом до груді, здивований дивився вниз, на усміхнену дівчинку у скаутському однострої із жовто-блакитною стрічкою в довгій косі. Дівчисько кліпнула двома оченятами одночасно і додала: -Идите домой, від вас погано пахне. Вчіть мови ! Ось така моя пропозиція!