1. Мабуть можна не нагадувати про те, як свого часу вже організовували помпезний парад для мєнта-генерала, якому за вислугу перед президентом в розпал війни на Донбасі зігнали всю техніку з фронту і чим це все закінчилося. Покараних досі за ту злочинну халатність немає, а Муженко опісля скаже, що якби знали про напад Росії, то ніякого параду не було б.

2. Парад не грає ніякої помітної ролі в мотивації суспільства для чогось. Чи знає народ, що в Україні є армія? Знає. Але якщо соціум хоче просто шоу з технікою й оркестрами, лампасоносними генералами й маршем і готовий при цьому всьому платити за це новими Іловайськами — тоді будь ласка. Якщо питання стоїть на повістці — завжди можна обговорити.

3. Грати на публіку м'язами і мати боєздатну армію — різні речі. В тому і проблема, що поки навіть немає чого показувати на таких парадах. Хвалені «Оплоти» і високоточна зброя про яку багато говорили — поки не в пріоритеті поставок для української армії. Це все ще стара радянська техніка, яку підлатали і пустили по третьому колу використання.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В ПОГОНІ ЗА ФІКТИВНИМ МИРОМ НА ДОНБАСІ.

4. Путін завжди прагне використати ініціативу. Якщо він знову побачить, що на фронті йде ослаблення позицій — чекайте на нову активізацію. Подібне ми вже бачили не раз. Для російського очільника важливо саме зараз знайти мобілізаційний чинник для пересічного росіянина і навіть теоретична ініаціатива на фронті могла зіграти свою роль.

5. Багато говорили за вартість параду. Зеленський говорив за 300 млн, Омелян розкритикував президента і озвучив цифру в 25-50 млн гривень, хоча навіть у 2014 році сукупні витрати складали 80 млн. грн. В обидвох випадках — то є непотрібні видатки для найбіднішої країни Європи.

6. Парад — це ще не свідчення Незалежності. Незалежність проявляється через інше: працюючі інститути влади і правоохоронну систему, нормальні суди, ефективну економіку, боєздатну армію, сформоване громадянське суспільство. І я, чесно кажучи, не бачу причин для того, щоб розглядати всерйоз проведення таких заходів при такому становищі в країні.

7. Зазвичай ми дивимося не туди. Говорять, що Франція проводить паради, Британія й інші країни, але проблема в тому, що вони це можуть собі дозволити. У них не стоїть так гостро проблема виживання держави як суб'єкту міжнародної політики. Парад при таких умовах — це «пир во время чумы». Це непотрібна трата часу.

В той же момент, як у будь-якій ненормальній країні, парадів в Україні буде два. Без використання техніки, але сам факт існування офіційної «ходи» і альтернативного «маршу» — це знову ж таки із розряду симптоматики.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «МЕРТВОНАРОДЖЕНА» УКРАЇНСЬКА ДЕМОКРАТІЯ.