Презумпція невинуватості в національному законодавстві України та діяльності органів прокуратури

Безумовно, принцип презумпції невинуватості є одним з базових та основоположних принципів кримінального судочинства.

Він закріплений у національному законодавстві на всіх рівнях:

1. Конституція України в статті 62 передбачає, що: «Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».

2. Статтею 7 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) цей принцип віднесено до загальних засад кримінального судочинства, яким має відповідати форма та зміст кримінального провадження, а стаття 17 КПК України, де він розкритий детальніше, закріплює, що поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

3. Презумпція невинуватості належить до основних засад діяльності прокуратури, закріплених у пункті 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру». Також згідно з п. 7 ч. 1 ст. 43 цього Закону публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості, є підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності. Станом на 04.10.2019 наявна практика розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів скарг за вказаною підставою.

4. Зазначені вище положення знайшли своє відображення і в організаційнорозпорядчих документах Генеральної прокуратури України. Так, в пункті 1.8. наказу Генеральної прокуратури України № 218 від 18 вересня 2015 року «Про організацію інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури України» керівникам прокуратур усіх рівнів вказано на недопущення поширення даних про особу підозрюваного, обвинуваченого або підсудного до набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього, а стосовно потерпілого – без його згоди".

Тому відповідно ні під час висвітлення інформації на сайті, ні під час надання коментарів засобам масової інфоомації не називаються прізвища, імена, по батькові підозрюваних та обнувачених осіб. Це стосується і новин про повідомлення особі про підозру, і про направлення обвинувального акту до суду, а також анонсів запланованих судових засідань. В жодному разі не розміщуються фото чи відео з зображенням їхніх облич, у разі розміщення таких матеріалів, вони знеособлюються за допомогою технічних засобів.

5. Понад те, Кодекс професійної етики прокурора, затверджений Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017, в статті 4 визначає принцип презумпції невинуватості як один з основних принципів професійної етики та поведінки прокурорів. У статті 9 цього документа закріплено, що:

"Прокурор має керуватися принципом презумпції невинуватості на всіх етапах кримінального провадження. Він повинен враховувати всі обставини незалежно від того, свідчать вони проти підозрюваного (обвинуваченого) чи на його користь, вживати заходів для гарантування права особи на справедливий судовий розгляд.

Прокурор має бути переконаний, що всі проведені слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії та зібрані докази дають достатні підстави для звинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення.

При виконанні прокурором повноважень у кримінальному провадженні поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою."

Досвід прокуратури АРК

Також останнім часом прокуратура Автономної Республіки Крим перейняла практику вказувати на застереження, передбачені статтею 62 Конституції України, у підсумку кожної новини про повідомлення про підозру або направлення до суду обвинувального акту.

У виключних випадках, коли це прямо передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, на сайті органів прокуратури та органів правопорядку розміщується інформація, яка містить персональні дані про особу. Так, наприклад, згідно зі ст. 297-5 КПК України порядок вручення процесуальних документів підозрюваному при здійсненні спеціального досудового розслідування передбачає обов'язкове публікування повістки про виклик підозрюваного в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування.

Вказана вимога, на наш погляд, є виправданою з огляду на те, що згідно з п.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принцип презумпції невинуватості є елементом права особи на справедливий суд, яке, окрім цього, включає право на інформацію та право на захист, на забезпечення яких направлені відповідні норми КПК України. Така позиція відображена і в практиці Європейського суду з прав людини. Наприклад, в справі "Барбера, Мессегеу і Джабардо проти Іспанії" Суд зазначив, що з цього принципу слідує також те, що обов'язком обвинувачення є інформування особи про висунуті обвинувачення, щоб вона могла підготувати та належним чином представити аргументи на свій захист. Це рішення Суду звертає увагу на багатогранність цього принципу та його взаємозв'язок з іншими конвенційними правами.

Щодо доцільності висвітлення органами прокуратури та органами правопорядку інформації про врученення особам повідомлення про підозру чи скерування до суду обвинувальних актівв, то ЄСПЛ у справі "Аллене де Рібемон проти Франції" зазначає, що "п. 2 статті 6 Конвенції не може бути перешкодою для влади щодо інформування громадськості про розслідування", адже має бути забезпечний баланс між захистом прав людини і основоположних свобод та інтересів суспільства та держави, які нерозривно взаємопов'язані між собою.

З. Козлиєва,
начальник відділу прокуратури
Автономної Республіки Крим