Кінець минулого тижня ознаменувався тим, що відразу два телеканали показали карту України без Криму. І було б нічого якби це були російські канали чи, на крайняк, канали з Європи, яким ми можемо висловити свою глибоку занепокоєність. Це були не просто два українські телеканали. Один з них – це державний телеканал «UA:Перший», а другий – СТБ – телеканал, яки й постійно входить в четвірку найрейтинговіших.

Я не закликаю поступити з ними так, як поступили з російським опозиційним телеканалом «Дождь» чи чиновницею Броварської міськради за ті ж самі помилки. Та і мало хто сумнівається у тому, що в СТБ (я вже не говорю про UA: Перший) відберуть ліцензію. Для чого владі ще один протест – тих, хто не додивився черговий Х-фактор чи свідків Битви екстрасенсів?

Проблема не вирішується простими звільнення чи забороною. Ми повинні розуміти, що російська битва за Крим – триває, не зважаючи на відсутність там бойових дій. І мета цієї битви – не лише сама територія півострову чи визнання європейцями Криму як частини Росії. Однією з цілей цієї битви — це свідомість українців. Наше усвідомлення та відповідь на питання «чий Крим». Бо з кожною надрукованою чи продемонстрованою картою без Автономії – ми формуємо в українців усвідомлення того, що півострів втрачено назавжди. Більше того, — Кремль поступово усуває Крим з нашого порядку денного.

А тепер до винних. Карати – це не завжди ефективно. Вирішення проблеми передбачає питання, а що зроблено для того, щоб вона не повторилась? Навіть у технічному розумінні.

Цікаво, скільки держава вклала коштів, щоб у мережі з'явилась необмежена кількість безкоштовної якісної векторної графіки карт України (з Кримом)? У мене таке передчуття, що ніскільки. Чи ви гадаєте, що всі появи карт без Криму – це наслідок антиукраїнських настроїв тих, хто відповідальний за графіку? Але боюсь, що проблема більш ніж прозаїчна і у більшості випадків ми маємо справу з людьми, які елементарно не цікавляться політикою та/або не знають географії. Можна звичайно кричати про «зраду», але ми, швидше за все маємо справу з тупістю. З тупістю, що грає проти України. І тим більше, коли мова йде про зарубіжні новини та іноземних журналістів – невже Ви гадаєте, що 7 млрд людей у світі здатні уявити карту України? І що в пошуку Гугла завжди випадатиме карта, де є Крим?

Ми забуваємо, що війна специфічна. Що її мета не лише території, але й свідомість людей. У тому числі й усвідомлення «чий Крим». І якщо росіяни здатні завалити мережу векторними картами України без Криму – то ми поки що програємо цей бій. І доки ми не усвідомимо, що війна ведеться не лише військовими, — доти ми її програватимемо.