Ніщо так не піднімає духовність людини, як бажання стати депутатом.
Ще вчора ти паркував машину на газоні перед вікнами старенької бабусі, а вже сьогодні, на зустрічах з виборцями двору, розказуєш про плани благоустрою території.
Ще вчора тебе дратували діти, які м'ячем бувало лупцянуть по твоєму улюбленому авто, а вже сьогодні ти облаштовуєш дитячий спортивний майданчик, і промовляєш: «Діти — то наше майбутнє!» з таким завзяттям, що позаздрив би сам Станіславський.
Одного дня, ти жахаєшся, коли взнаєш скільки пенсіонерів і людей з обмеженими можливостями, мешкає на твоєму окрузі, але як людина просвітлена ти всюди шукаєш позитив, і вже за тиждень знаєш їх всіх поіменно...
Ти раптом забуваєш про свій егоїстичний індивідуалізм, і прагнеш допомогти всім нужденним водночас. Твої чакри розкриваються, і божественні промені щастя, через щиру посмішку сходять на всіх мешканців з листівки на дверях кожного під'їзду. І чим сильніше твій внутрішній дух, тим більшими рекламними площами покривається все навколо.
Далі, в залежності від філософії своєї кампанії, ти або лякаєш виборців кандидатом супротивником, змальовуючи те пекло, в яке він хоче затягнути округ (при цьому обіцяючи їм «Рай на землі», у випадку якщо до судного дня, вони перейдуть на світлу сторону), або просто обіцяєш адептам (ой, виборцям), що їм не прийдеться ні про що перейматись, аби лише зробили вірний вибір, і божественні сили добра самі будуть матеріалізовувати позитивні зміни навколо.
То ж якщо шукатимеш просвітлення, то не переймайся медитаціями і обмірковуваннями священних текстів. Просто піди на вибори. Нема пророка в своїм краї, проте кандидатів тисячі...
PS. І обов'язково всюди залишай таблички зі своїм іменем (щоб Всевишній не забув, коли рахуватиме твої добрі справи в ніч виборів).