Колись журналістика відповідала на прості запитання – що сталося, чому сталося і що це означає для людини. Сьогодні дедалі частіше вона відповідає лише на одне: «Як зробити так, щоб на заголовок натиснули?»
Тому стрічки новин знову заполонили повідомлення на кшталт «З 1 липня зростають тарифи на електроенергію». Великими літерами. Зі знаком оклику. З відповідною фотографією електролічильника або лампочки, яка от-от згасне разом із добробутом українців.
Насправді ж для побутових споживачів нічого не змінилося – тариф на електроенергію для населення цим рішенням не підвищували. Йдеться про тариф на передачу електроенергії магістральними мережами, який сплачують учасники ринку. Однак непрямі наслідки можуть відчути всі. Якщо для підприємств дорожчає електроенергія як складова виробничих витрат, це рано чи пізно може позначитися на вартості хліба, молока, металу, будівельних матеріалів, транспортних послуг, роботи майстерень, магазинів, кафе чи перукарень. Тобто не обов'язково дорожчає кіловат-година у вашій платіжці, але можуть поступово дорожчати товари й послуги, які ви купуєте щодня. Саме про це й варто говорити чесно, а не підміняти складні економічні процеси гучними заголовками.
І лише десь унизу, якщо читач не помер від переляку після першого абзацу, з'ясовується, що мова зовсім не про тариф на електроенергію для населення. Йдеться про тариф на передачу електроенергії магістральними мережами «Укренерго», який є складовою роботи енергоринку й безпосередньо стосується насамперед його учасників.
Здавалося б, дрібниця. Але саме в таких «дрібницях» і ховається справжня ціна клікбейту.
Бо журналіст, який вигадав гучний заголовок, уже побіг рахувати перегляди. А самотня пенсіонерка, яка прочитала лише перший рядок, почвалала… до аптечки. Вона не відкриватиме постанову НКРЕКП. Не аналізуватиме структуру тарифу. Не шукатиме коментарів енергетичних експертів. Вона просто зробить висновок: «Знову все дорожчає». І цей висновок їй нав'язав не регулятор, а той, хто вирішив, що емоція важливіша за точність.
Чи означає це, що рішення НКРЕКП не матиме наслідків? Звісно, ні.
Для бізнесу вартість електроенергії може зрости. Виробники, перевізники, торговельні мережі, пекарні, холодильні склади, майстерні – усі, хто використовує значні обсяги електроенергії, отримають додаткові витрати. Частину з них вони, найімовірніше, закладуть у ціну своїх товарів і послуг. Саме так працює економіка. Не миттєво, не однаково для всіх, але працює.
І ось про це варто було б чесно написати. Без істерики. Без апокаліптичних заголовків. Без дешевих маніпуляцій.
Натомість маємо дивний жанр новин, у якому читача спочатку лякають, а вже потім починають пояснювати, що лякатися було не зовсім того. Тобто зовсім не того.
Ми не збираємося ставати адвокатами «незалежного» регулятора. Будь-яке підвищення витрат в енергетиці зрештою відчуває вся економіка. Але між цим фактом і заголовком з якого можна зрозуміти, що саме «населенню підвищили тариф на світло» лежить така сама відстань, як між прогнозом про дощову погоду на завтра й повідомленням про очікуваний всесвітній потоп.
Медіа мають право критикувати владу, регуляторів, монополії та будь-які рішення, що впливають на життя людей. Це їхній обов'язок. Але вони не мають права торгувати людською тривогою, видаючи пів правди за всю правду.
Бо коли страх стає головним редактором, журналістика перестає бути суспільною службою. Вона перетворюється на фабрику паніки, де найціннішим ресурсом стають уже не факти, а людські нерви.
Тож пам'ятаймо: клікбейт не виробляє електроенергію. Він виробляє короткі замикання... у головах.