Гібридна війна давно перестала обмежуватися кібератаками чи кампаніями дезінформації. Сьогодні вона дедалі частіше маскується під боротьбу за традиційні цінності, захист суспільства від «небезпечних культів» або діяльність окремих громадських активістів. Саме тому дедалі важливішим стає питання: чи можуть інформаційні кампанії навколо релігійної тематики бути частиною ширшої стратегії впливу кремля?

Це питання аналізується у дослідженні «Операції впливу в Європі: нові факти про приховані мережі»: https://www.youtube.com/watch?v=ILN_qF2lZOQ

Автори спираються на відкриті джерела, журналістські розслідування, судові матеріали та публічні заяви. У центрі уваги — атаки на релігійні об'єкти у Франції, діяльність російської антикультової організації РАЦИРС, її міжнародні контакти та можливий вплив на інформаційний простір європейських держав.

Окремо розглядаються питання свободи совісті, інформаційної безпеки та методів, за допомогою яких можуть формуватися суспільні конфлікти. Дослідження також аналізує зв'язки окремих осіб і організацій із РАЦИРС та інформаційні кампанії, які викликали широкий суспільний резонанс.

Український вимір

Особливу увагу автори приділяють Україні. Вони висувають тезу, що окремі методики, характерні для діяльності РАЦИРС у росії, могли бути перенесені й в український інформаційний простір.

Як приклад називаються Ірина Кременовська та Олексій Святогор. Формально вони виступають як громадські активісти та представники антикультового руху. Водночас автори дослідження вважають їх провідниками підходів, які раніше використовувалися РАЦИРС.

Йдеться не лише про однакову лексику — «деструктивний культ», «псевдорелігійна організація», «місіонерська діяльність». Саме такі визначення, як зазначають автори, регулярно використовуються російськими судами під час розгляду справ щодо релігійних організацій. Згодом ця риторика поширюється через медіа та інформаційні кампанії.

Не менш показовою, на думку авторів, є схожість самих методів: підготовка псевдоекспертиз, численні звернення до правоохоронних органів, масштабний медійний супровід і формування образу внутрішнього ворога. Саме така модель, як стверджується у дослідженні, є характерною для діяльності РАЦИРС у росії та країнах, де діють пов'язані з нею структури.

Автори пов'язують цей підхід із діяльністю Олександра Дворкіна, Олександра Новопашина та створеної ними мережі РАЦИРС.

Чому це важливо

У сучасній війні інформація нерідко стає не менш потужною зброєю, ніж ракети чи дрони. Кремль неодноразово демонстрував, що прагне послаблювати демократичні суспільства через внутрішні конфлікти, недовіру та штучну поляризацію.

Саме тому Служба зовнішньої розвідки України закликає українців і громадян інших держав бути уважними до інформаційних операцій і не ставати інструментами чужих сценаріїв.

Водночас будь-які висновки мають ґрунтуватися виключно на перевірених фактах. Ознайомлення з першоджерелами, аналіз документів і критичне мислення залишаються найкращим способом протидії інформаційним маніпуляціям.

Повне дослідження доступне за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=ILN_qF2lZOQ

Усі твердження, наведені в цьому матеріалі, базуються на відкритих джерелах, журналістських публікаціях, офіційних документах і матеріалах, що перебувають у публічному доступі. У контексті триваючої гібридної агресії РФ будь-яка діяльність, яка може бути пов'язана з інформаційними операціями іноземної держави, потребує ретельної перевірки компетентними правоохоронними органами відповідно до законодавства України.