Росія нині відводить Україні роль «невістки, яка винна у всіх проблемах»,

нею, Росією, породжених. Однією з них виступає постачання на територію Кримського півострова води. Нині, в період глобального потепління, без примусового зрошення, значна територія Криму має всі шанси перетворитися в савану, якщо, років за 5-15, не на пустелю то при наймі, на солончаки. Власних джерел надходження прісної води там явно бракує – майже півстоліття вода надходила з басейну річки Дніпро. Певні розвідані запаси артезіанської води є – та залягає вона досить глибоко під твердими скальними породами. Таким чином, кримчанам доводиться відмовлятися, в першу чергу, від вирощування рису. Далі слідуватиме спад вирощування баштанних культур, кісточкових (персика, абрикосів) та зменшення площ під виноградниками. Брак прісної води негативно віддаватиметься по туристичній інфраструктурі та промисловому секторові економіки. Собівартість продукції місцевої легкої промисловості теж підніметься. Подавати воду з Кубані через Керченську протоку трубопроводами мало реально – тому єдиним альтернативним джерелом прісної води нині може бути спорудження установки опріснення морського води. Це досить затратне та енергоємкісне виробництво, продукція якого (питна вода) буде надто дорогим задоволенням для використання в сільському господарстві. Припинення транспортування води Україною несе певні негативи й для самої України – частина земель Херсонщини теж відчуватиме брак води для зрошення сільгоспугідь. Якщо взяти те, що жителі багатьох сіл степової зони України (Одеська, Херсонська, Миколаївська області) теж мають проблеми з водопостачанням прісної води – ставити кримчан вище них не є доцільним. Чи повинна Україна постачати воду в Крим? Населення півострова відсотків на 50 (де більше, де менше) забезпечене водою для санітарно-гігеїнічних потреб та приготування їжі. Та враховуючи, теперішню тенденцію до збільшення кількості жителів в 2-3 рази за рахунок переселенців з території Росії – зрозуміло, що води «на всіх не вистачить». Зрозуміло, що частина прісної води (3-5 % мінімум) може скеровуватися на забезпечення функціонування російських військових об'єктів та кораблів. Та потребу в прісній воді відчують не так військові об'єкти – санітарні потреби в казармах можуть компенсуватися дармовою морською солоною водою. Що не можна сказати про маєтки російської олігархічної верхівки, зведені на узбережжі Чорного моря — без прісної води не зможуть існувати. Адже потреба споживання окремих з них становить не менш 200-500 кубометрів на добу – в першу чергу це зміна води в басейнах та полив багатогектарних територій рекреаційних зон.