Частина 1 https://site.ua/bogdan.kriven/9457-strah-i-nenavis...

продовження ч.2


Медійний та офіційний резонанс

І мас-медія постарались. За ним соціальні сітки. Офіційні реакції. І пішло-поїхало.

Перше що кинулось в очі. Маса жахливих відео та фото. Розтерзані тіла, сцени насильств, гори трупів. Просто жахіття.

Проте, коли починаєш вивчати фото, вимальовується дивна картина. Більшість з них не мають відношення до цих подій. Труп закривавленої жінки з дітьми виявляється сценою з художнього фільму. Біжучий палаючий рохінджа, виявляється тібетцем, який здійснив акт самоспалення.

Мотоцикліст-буддист, який їздить по рукам дітей мусульман, виявляється вчителем бойових мистецтв - індусом.

Буддистські монахи, на фоні трупів мусульман, виявляються монахами з Тібету, котрі помагали китайцям з наслідками землетрусу в Китаї. І т.д.

Ось деякі фото:


Вчитель бойових мистецтв з Індії і його учні


Тібетські монахи допомагають під час наслідків землетрусу в Китаї


Тобто в хід пішли фейкові фотографії, з бажанням посилити ефект про звірства буддистів і армії М’янми.

Якщо кого цікавить даю посилання на деякі статті про фото-фейки

https://yvision.kz/post/777501

https://yvision.kz/post/777479?utm_source=fb&utm_medium=banner&utm_campaign=SocialShare


Проте потрібно зауважити, що з місця подій у М’янмі, практично немає фотографій. Уряд М’янми закрив в’їзд для журналістів та міжнародних організацій. Тому оцінити яка ситуація є станом на сьогодні, об’єктивно дуже складно.

Для чого це робиться, очевидно. Спроба розігнати міжетнічний та міжрелігійний конфлікт. Дестабілізувати цей регіон раз. Очевидно, що знайдеться не одна сотня, а може й тисяча мусульман, котрі поїдуть у М’янму з думкою про джихад. І зроблять катастрофу. І ось тоді дійсно буддисти і мусульмани почнуть вирізати одне одного цілими поселеннями. А два, це зробити картинку, яка покаже, яка М’янма не стабільна і який непевний шлях постачання ресурсів у Піднебесну таким шляхом.


Хто почав розганяти медійну хвилю?

Один з перших: канал Аль-Джазіра. Щоб ви розуміли що таке Аль-Джазіра, так це найбільша у світі телемережа арабською мовою. Ретранслюється також англійською. Штаб квартира знаходиться в місті Дохар, Катар. Саме в Катарі, в тому Катарі, що зараз обкладений зі всіх сторін арабським світом, тому Катарі, якому висувають ультиматуми за підтримку терористичних угруповань, переховувань на своїй території бойовиків, ситуативному союзнику Росії та Ірану. А одна з основних вимог до Катару зі сторони членів анти катарської коаліції, це закриття Аль-Джазіри. Але ми ще повернемось до цього.

Основні мітинги в підтримку рохінджа пройшли в Росії, Індонезії, Казахстані. В Індонезії зрозуміло, це поряд. А де ОАЄ, Саудівська Аравія і інші? Чи тільки в Росії залишились самі вірні одновірці? Також до цього повернемось.

Одним з найперших хто підтримав рохінджа, це президент Туреччини Реджип Ердоган. Він назвав події у Мянмі «геноцидом під маскою демократії».

ООН висловив глибоку стурбованність.

Великобританія скликала термінове засідання РБ ООН для обговорення ситуації в Мянмі.

Всі інші країни, в тому числі ісламські, висловили своє занепокоєння та глибоку стурбованість).


Звідки ростуть ноги?

Тепер основне питання, кому це вигідно і хто стоїть за всім цим?

Найголовніше що хочу зауважити, що шум, що почався навколо М'янми - це частина геополітичної гри, кожен з гравців якої, шукає свою вигоду в цьому. Доля мусульман, по суті, їх усіх найменше хвилює, навіть часто і їхніх одновірців. Є надія, що теперішній широкий резонанс хоча б посприяє позитивному вирішенню ситуації в Мянмі з рохінджа. Хоча віриться у це мало.

Повернемось до геополітичних гравців:

Китай.

Сусід М’янми. Вважає М’янму сферою свої інтересів. У сфері добування і транспортування енергоресурсів дуже зав’язаний на М’янмі. Негативно реагує на контакти М’янми з США, Індією.

З Китаєм цікава ситуація. Всі можливі засідання РБ ООН по М’янмі, всі пропозиції чи резолюції Китай блокує, на пару з Росією. Для чого він це робить? Китай категорично не хоче присутності у М’янмі своїх конкурентів з регіону. Цікаво, як Китай буде вести себе на наступному засіданні РБ ООН присвяченому М’янмі. Очевидно, що Китай це той, хто найменше зацікавлений у дестабілізації цього регіону з тих причин, що ми описували вище. Окрім того в будівництво трубопроводів, в будівництво нових газових родовищ інвестовані китайські кошти. Тобто навряд чи Китай причетний до дестабілізації.


Будівництво трубопроводу у Мянмі


Саудівська Аравія та ряд інших країн Перської затоки

З цією країною є дві сторони монети. Давніше, ще до будівництва через М’янму трубопроводу, саудити активно були помічені у допомозі бойовикам рохінджа, насамперед фінансово. Це насамперед було пов’язано з етнічною та релігійною близькістю. Проте, з моменту будівництва трубопроводу, ситуація відношення до М’янми почала мінятись. Не те, щоб саудити перестали підтримувати рохінджа, проте ця підтримка стала набувати іншої форми. Саудити стали з готовністю приймати біженців з М’янми. На сьогоднішній день в Саудівській Аравії прийнято за весь час 400 000 біженців.

Думаю, враховуючи економічну складову, а саме зацікавленість саудитів у безпечному транспортуванні їхньої сировини у Китай, вони б з задоволенням переселили куди-небудь всіх рохінджа. Та і реакція на події у них була доволі стримана. Це не та країна яка зацікавлена в дестабілізації М’янми. Вони з більшим задоволенням будуть підтримувати рух уйгурів проти Китаю.


США

США давно цікавиться і визначає свою присутність у цьому регіоні. Незважаючи на тісно переплетенні економічні взаємозв’язки з Китаєм, по суті, глобально вони суперники. Біля Китаю вже розташовано достатньо багато країн з сферою впливу штатів. Не оминають увагою штати і М’янму. Декілька разів в країну навідувався Обама. Налагоджувались партнерські взаємозв’язки. Все це не подобалось Китаю. Тим більше, що новий уряд М’янми почав будувати свою зовнішню політику на грунті диверсифікації політичних стосунків. М’янва старалась балансувати між Китаєм та США.

Чи могли штати заварити цю кухню? Гіпотетично так. Принаймні мотиви існують. Той же тиск на Китай. Щоб наприклад примусити Китай зі своєї сторони надавити на Північну Корею. Тема Північної Кореї на сьогодні дуже болюча і актуальна. Про те думаю, що Китай вже давно поглядає на Пн.Корею з недовірою і певним острахом, розуміючи, що за монстра виховав собі під носом.

Та і не з руки США організовувати дестабілізацію у М’янмі по одній простій причині, тому, що Саудівська Аравія є найбільшим союзником у близько-східному регіоні. Зовсім недавно Трамп відвідав Саудівську Аравію, танцювали танець з саблями, домовились про розподіл ринків збуту енергоресурсів, про тиск на Катар, про зброю. Нема резону підставляти союзника в цій ситуації. Гра не вартує свічок.


Трамп і танець з саблями


Росія

Виглядає на таку в якої є найбільші мотиви і можливості. Мотиви описані зверху. Побудова у М’янмі трубопроводу та відкриття нових родовищ означала зменшення поставок договірних обсягів голубого палива у Китай майже удвічі, замість двох трубопроводів запрацював лише один. А це суттєві втрати.

Тому дестабілізація ситуації у М’янмі може напряму привести до збільшення потужностей і об’ємів постачання газу в Китай. Адже в договорі з Китаєм прописано, що у випадку необхідності, Китай може забирати не лише 38 млрд. куб.м. газу, а максимально до 60 млрд. куб.м. газу. Все як книжка пише.

Спровокувати бойовиків, фінансувати їх, озброїти, і в певний момент натравити, насправді це не складні задачі. Вони під силу майже всім переліченим гравцям у регіоні.

Питання у можливості резонансу події. А тут вже з Росією цікавіше. Ми вже писали про телеканал Аль Джазірі. Цей канал знаходиться на території Катару, країни, що на сьогодні є союзником Росії. З якою, з Росією останнім часом пов’язують цікаві справи, в яких замішаний Газпром. Катар прагне в особі Росії знайти собі союзника в регіоні проти Саудівської Аравії, ОАЄ, Іраку, Бахрейну і т.д. Тому використання каналу Аль Джазіра, який без підтримки Катару, читай Росії, може бути примусово закритий, цілком реально і ефективно.

Далі, Так звані мітинги в підтримку рохінджа в Москві та особливо в Грозному. Центральна влада від них умила руки. Дуже зручно. В Грозному, Рамзан Кадиров збирає масштабну акцію протесту. Заявляє, що виступає проти позиції Росії, якщо керівництво країни підтримає «шайтанів» в М’янві, які притіняють мусульман. На що Путін так в’яло: «Що стосується думок громадян Росії з приводу зовнішньої політики, то кожна людина має право на свою думку. Ніякої фронди зі сторони керівника Чечні немає, все в порядку». Отакої. Влада ніби й не підтримує і ніхто не може, навіть Китай, чимось дорікнути Путіну, але і проти зібрання таких мас людей не має нічого проти. А який ефект хороший.

І не забуваємо про те, що Росія разом з Китаєм це єдині країни, які блокують всі резолюції РБ ООН по М’ямні. З Китаєм зрозуміло, а от Росії який резон? Показати, що вони разом з Китаєм, а насправді вести свою гру?


Мітинг в Грозному


Індія та Пакистан

У цих країн є мотиви але не має можливостей. І цим все сказано. Так, в якійсь посильній мірі вони можуть допомагати моджахедам-рохіндня, десь фінансово, десь певними можливостями. Але не більше. Тим паче розігнати такий резонанс. А мотиви? Гра на послаблення Китаю. Їхнього регіонального гравця-супротивника.


Туреччина

Активно включилась в тему з М'янмою Туреччина, яка виступила єдиним фронтом з Катаром проти Саудівської Аравії і її союзників. Для Турків, ситуація по темі захисту єдиновірців в М'янмі, важлива насамперед для отримання додаткових балів в боротьбі за вплив в ісламському світі.

А можливостей розкачувати ситуацію самостійно, вони не мають.


Інше

Окрім вище сказаного окремо треба зауважити, що на хвилі терактів, які влаштовують ісламські радикали по всьому світу, на тлі жахів ІГІЛ, мусульманам важливо показати, що є місця в світі, де і вони є жертвою.

Підсумовуючи ситуацію по рохінджі, треба зазначити, що ситуація у Мянмі давно є такою, що потребує негайного вирішення. Сам уряд Мянми цю ситуацію не вирішить. Без міжнародного втручання навряд чи обійдеться.

Сама Мянма дуже складна країна. В ній проживають близько 135 національностей. І конфлікт рохінджа з урядом далеко не єдиний конфлікт, що потрясав цю країну за останні 100 років. При всьому цьому треба зауважити, що незважаючи на існуючі конфлікти, рівень толерантності до інших національностей тут надзвичайно високий. Якби це не звучало дивно, але так є.

На свою біду бірманці стали заручниками геополітичних ігор, що значно ускладнює можливості регулювання ситуації.

Стосовно конфлікту рохінджа і будистів, то цей конфлікт серйозно загрожує перерости у міжнаціональну та міжрелігійну війну. Для цього не багато залишилось. Правих і винуватих у цьому протистоянні немає. Всі показали себе не з самої кращої сторони. Можна багато сперечатись про законність перебування рохінджа на території бірманської землі. Але який вихід у цій суперечці? Об’єктивно це компроміс, визнання існуючого положення і мир.

Бо протистояння військових М’янми та бойовиків-рохінджа приводять ситуацію до того, що в конфлікт втягуються і страждають прості мусульмани та буддисти.


Підсумовуючи і відповідаючи на питання хто може бути режисером страшної драми у Мянмі в глобальному контексті, (якщо такий є) це швидше за все Росія, як основний вигодонабувач з ескалації конфлікту, з достатніми вагомими мотивами та володіючи всіма необхідними інструментами для медійного ефекту. Інші країни, в значно меншій мірі.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація