site.ua
yuriy.lvivskiy
Юрій Руф
член клубу

Націоналізм --це світогляд, ідеологія та доктрина, що сповідує принципи, які виводять націю до первинних позицій у державотворчих процесах, визначаючи її базовим аспектом та найвищою формою суспільної єдності .

У всі віки національна спорідненість була маркером за яким визначались поняття «свій-чужий» та спільним знаменником у вирішенні спірних міжнародних питань. Усвідомлена приналежність до нації формує приналежність до спільноти однодумців у широкому сенсі цього слова. Загалом поняття Нації, є природнім визначником градації сфер розмежування окремих народів у світовому масштабі. Об'єднавчим фактором спорідненості народу є спільна та виразна національна політика. Таким чином, націоналізм – основа, на яку спирається система цінностей окремих народів, сформована представниками титульної нації. То ж завданням національно свідомої та активної частини українців, є, зокрема, формування та неухильне дотримання чіткої системи цінностей.

Сьогодні значна кількість громадян (політики, громадські активісти та навіть пересічні українці) приміряє на себе образ націоналіста. Цим поняттям спекулюють та використовують його як розмінну монету у політичних іграх та чварах. Останнім часом послуговуватись цим терміном стали, зокрема, представники маргінальних кіл, які широко пропагують себе в якості "націоналістів". Деструктивні процеси підміни понять глибоко інтегровано в суспільство, яке переважно поверхнево вникає в тонкощі ідеологій та сприймає лише візуальні ознаки. Багато людей, обмежившись лише зрозумілими короткими та лаконічними гаслами, беруть на себе відповідальність за формування, так званого, "націоналістичного" середовища, нехтуючи базовими моральними засадами чим спотворюють образ націоналіста. Внаслідок цього утворюються субкультурні химерні утворення, що зв'язані між собою уривками ідеологій та гасел, за якими ховається низький соціальний та культурний рівень, і які стають легкою мішенню для політичних маніпуляцій .

Вважаю, що сьогодні постала гостра необхідність введення в обіг поняття "інтелектуального" чи "усвідомленого" націоналізму як точки відліку для розбудови нових принципів формування націоналістичного середовища. Аналізуючи події останніх років, зрозумілим стає те, що силовий авангард повинен підкріплюватись потужним інтелектуальним тилом, який розробляє стратегії та формує перспективні бачення розвитку організацій та рухів. Також важливим є те, що силовий напрям повинен чітко розуміти ідейно-засадничі основи діяльності організації чи руху і не відокремлюватись в окрему структуру. Діяльність силового напряму повинна опиратись на стратегію "продуманої сили", а не здійснюватись під впливом емоцій, які часто є зрежисованими політтехнологами. Лише міцний сплав сили та інтелекту може стати рушієм майбутньої розбудови нації. Тому необхідно проводити виважену та чітку кадрову політику, займатись просвітницькою діяльністю та розширювати світогляд однодумців. Необхідно переступити через вузьке бачення, притаманне українцям, - «герць для герцю», відзначене О. Ольжичем в праці "Дух руїни", яке, на його думку, є однією з причин невдач на ниві державотворення.

Освіта, спорт, активна просвітницька діяльність та виховання чіткого і однозначного розуміння принципів національної ідентичності – основа творення майбутнього авангарду націотворців та носіїв Ідеї. Ці прості, але дієві істини потрібно розглядати лише за умови їх комплексної взаємодії, адже відокремлені одна від одної вони часто дають результати, якими користаються відверто антинаціональні елементи. Лише за умови сформування надійного українського національного ядра, що зможе виконати функцію творення та управління державою, є зміст говорити про перспективи розвитку Нації. Впроваджувати ідеї націоналізму в державі зможуть лише профільні фахівці та спеціалісти виховані на засадах національної ідеї.

Підкреслюю, що лише здорові амбіції щодо участі в процесах управління державою фахових представників української нації є передумовою створення справді національної держави.