site.ua
член клубу

Цей текст написано весною 2014 року, розгрібаючи старі файли випадково його знайшов, перечитав та вирішив опублікувати.

"Реальний партійний квиток, чи абстрактна національна ідея".

Ця маленька стаття-роздум - змальована у тезах думка, що сформулювалась у світлі останніх подій та стосується політикуму в цілому. В ній я не збираюсь опускати планку до критики якоїсь конкретної особи чи організації, політичної партії чи громадського об'єднання, руху чи спілки.

Сформулюю основну думку: політичне забарвлення зменшує ступені свободи націоналіста – це факт. Партійщина - одна з основних проблем, які роз'єднують націоналістичне середовище та диференціюють його. З часом інтереси партійні стають на заваді втіленню глобальної загальнонаціональної ідеї. Дріб'язкові політичні цілі і пріоритети, погоня за рейтингами та життя від виборів до виборів, нажаль, характеризує більшість політичних структур на сучасному етапі. Ця проблема існує практично в кожній партійній чи громадській організації, що планує в перспективі розростись у партію. З розширенням структури та збільшенням членства, пропорційно зростає кількість "випадкових" та «потрібних» людей. Причому, «випадкові» люди псують своїми персонами імідж партії, а «потрібні» потребують обслуговування своїх "шкурних" інтересів в обмін на власну «потрібність», проходять у вищі щаблі влади і, не будучи насправді носіями чи творцями ідеологій, перетворюють, здавалось би, ідейні організації на бізнесклуби по інтересах. На жаль, політичні сили в основному виїжджають на харизмі кількох одіозних особистостей-лідерів і незначній кількості "сірих конячок", які тягнуть на собі всю багаточисельну структуру, але переважно залишаються в тіні. Основна маса членства в тій чи іншій мірі інертна та малозадіяна, що зумовлено обмеженими можливостями лідерів або їх зайнятістю власними персонами, та часто проблемами з фінансуванням . Основне завдання рядового членства – участь у масових заходах в якості масовки, що повинно підтверджувати вагомість та візуально маскулізувати можливості політичної сили.

Вибір приналежності до партії чи організації - особистий вибір кожного, але перед вступом потрібно чітко бачити мету свого перебування та можливість шляхів її вирішення саме в цій структурі. Наперед визначити своє місце та роль: яку саме функцію в світлі своїх талантів та можливостей виконуватимеш для здійснення мети.

Зовнішня привабливість, декларовані програмові цілі та принципи, в реальних партійних організаціях, часом бувають насправді відкинутими на задній план. Ідеалісти, опісля вступу, так і залишаються на одинці зі своїм ідеалізмом та партійним квитком у кишені.

Вибір між патріотичним поривом кудись вступити і залишатись у "вільному" плаванні залишається окремо за кожним патріотом, але потрібно пам"ятати основний принцип: "Для того щоб не розчаруватись - не варто зачаровуватись!"».


Вже шукаючи ілюстрацію до цього допису знайшов цитату Симона Петлюри:«Cправа здобуття української державності – це справа нації української, а не якогось класу чи партії» тому його фото, вважаю, буде доречно ілюструвати допис.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація