Приморський суд Одеси відпустив на волю антимайданівця, особу, яка свідомо хотіла вбити та здійснила замах на одеського активіста та громадського діяча Андрія Юсова. За його погляди та 2 травня і Будинок профспілок. Але він (вбивця) помилився, і замість Андрія три рази влучив в його сусіда, через що той на все життя став інвалідом.

Ще кілька важливих деталей: злочинець свою вину і мотиви повністю визнав і НЕ розкаявся. Що цілком означає — буду продовжувати вбивати українців. Також в цій ситуації «спрацював закон Савченко», через що ця особа опинилася на волі через 6, а не 12 років.

І цей той самий суд, де розглядається справа Сергія Стерненка, який після третього замаха на себе, захищаючись, смертельно поранив одного з нападників. Тобто виходить що: якщо ти — патріот України, то тебе можуть вбити. І потім вийти на волю. А якщо ти захистив себе — можуть посадити.

Який висновок з цього розкладу для ватників? Вбивати «укропів» можна, все одно, якщо упіймають, рано чи пізно вийдеш.

Який висновок для українців? Тут складніше. На перший погляд, закон є закон і злочинець все ж просидів у в'язниці понад 6 років. Також він начебто нікого не вбив, і довічне формально можна і не давати.

Але це все не має значення, оскільки рішення суду є несправедливим і воно заохочує вату нападати на українців, вбивати українців. Це рішення — це сигнал, так само як і переслідування Стерненка.

І що тепер робити Андрію Юсову, якщо на волю вийшла людина, яка хотіла його вбити і не вбила, бо помилилася? Більше того, ця людина вважає свій вчинок правильним і не розкаюється? Хто захистить українців від агресивної вати, якщо на боці вати — суди і закони?

----------

Відповідь в мене є, але вона не лежить в площині законності, а швидше спонукає до покарання злочинців в справедливий і рішучий спосіб. Про це — згодом.