Життя після виборів. Ризики, які ускладнюватимуть життя переможцю президентських виборів-2019. Вже за два тижні виборча істерія спаде, виборці підуть на дільниці і визначать ім'я нового президента. Буде це Петро Порошенко чи Володимир Зеленський — почивати на лаврах з радістю ім. навряд чи доведеться. Напередодні парламентських виборів гаранта конституції питимуть не тільки конкуренти, а самі виборці з обох таборів. Але про все по-порядку. Тезово. Робіть велику чашку чаю, і читайте.

5cabb10fd8ba8.jpg

ВОЛОДИМИР ЗЕЛЕНСЬКИЙ

1. Високі очікування

Одним з найнебезпечніших чинників будуть надто високі очікування від нового президента. І байдуже, що він нібито нікому нічого не обіцяв. Та й програму його читали лише найбільші інтелектуали. Тотальне мовчання Зеленського на цю тему зіграло з ним і добрий, і злий жарт одночасно. Адже кожен його виборець бачить в ньому лише свої надії, а на інтереси політичних беніфіціарів закриває очі. Багато хто вважає: «От виберемо Зелінського — виженемо Порошенка і заживемо», «Треба дати йому шанс», «Він не буде красти», «Він поборе корупцію», «Будуть достойні зарплати!». Таких тез можна писати багато. Але всі об'єднує одне – це мрії, на реалізацію яких, треба витратити щонайменше років зо п'ять. А виборці чекати стільки не згодні. Вони хочу жити добре вже. У їхньому розумінні, варто лише змінити владу та ту, яка перестане красти – і заживемо.

Немає жодних гарантій, що десь в місяці липні під Адміністрацію Президента не вийдуть з пікетами бюджетники і спитають: «Володимир Олександрович, а де наша зарплата по 4 000 баксів. Ми вам повірили і вже кредитів набрали.» І бунт той може бути безжалісний.

2.Кадри.

Поклавши руку на серце, навіть сам Зеленський ще не готовий відповісти хто працюватиме в його команді. П'ятірку обіцяли презентувати, але її ще немає. А от хто буде керувати областями, районами – спрогнозувати не береться ніхто. І не тіште себе ілюзіями – такого обсягу нових, чесних і незаплямованих людей з необхідним управлінським досвідом для держслужби ви не знайдете. Можете призначите людей зовсім без досвіду... Але навряд чи керуватимуть вони, а не інші керуватимуть ними.

Палочка-виручалочка – перебіжчики, перефарбовані і так далі? Тут теж не буде швидких результатів, бо першими в нову партію з високим рейтингом біжать невдахи, потім — перефарбовані корупціонери і саботажники. Реально вартісних людей треба добре і довго просити долучитися до команди. Успішні люди, яким є що втрачати, ніколи не спішать.
Нотки появи «перевірених кадрів» вже почали звучати буквально сьогодні. Коли у ЗМІ з'явилась інформація про те, що «укропівці» стали на вектор руху до команди Зеленського. А це Шевченко, Палиця і так далі. В перших лавах. В будуть і другі, треті… Мрійливий виборець може подивитися на це і відвернутися від кумира ще до кінця літа.

3. Відсутність більшості

Сила команди Порошенка була не у кріслі президента. А у вмінні домовлятися і шукати союзників. Принаймні перших два роки каденції. Де факто в одній упряжці працював президент, уряд та більшість парламенту. Без цих компонентів – не проведеш жодної реформи, жодної зміни фінансування. Нічогісінько. Крім гучних заяв. Але виборцям слів буде мало. Заяв і обіцянок вони наслухались і від Порошенка.

Хочеш діяти вже — є два варіанти. Домовлятися з чинним урядом або формувати свій. Підеш на угоду з Гройсманом і Ко – ризикуєш отримати саботаж, свою гру. Як підсумок — обурення виборців, що мовляв молодий президент продався «людям шоколадника» і зрадив Зе-ідеали.

Перекувати більшість під себе – буде ще важче. Для цього доведеться ставати другим Порошенком, йти на угоду не тільки з чортом лисим, а й з лідерам «Батьківщини», «Народного фронту», частини БПП, групи регіоналів з «Відродження». Ознаки цього є вже. У компліментах рефері Юлі, подяках і «лучіках добра» Арсену… Але ці «зубри політики» в свою чергу в торгах з новим президентом, не тільки можуть залишити його без останніх політичних штанів, а й ключові посади собі позабирають. А далі… Можна не сподіватися на хоч якийсь успіх на виборах. Люди знайдуть собі іншого месію. Вакарчук вже чекає.

4. Саджати, але якось потім

Весна закінчиться в травні – а «Весна прийде — сажати будемо» навіть апріорі не встигне наступити швидко. Тільки інавгурація президента відбудеться на раніше середини травня. А люди ж чекають «свинарчуків-гладковських» за гратами. Навіть, якщо їх почнуть затримувати і оголошувати підозри – вироки будуть лише через рік і більше. Такі довгі судові процеси – це не позиція особисто Пороха. Це низький ККД, а почасти і кваліфікація багатьох співробітників правоохоронної системи. Як жартують деякі силовики «кращі юристи вже давно позвільнялися з системи і працюють адвокатами». Хто був на судовому розгляді корупційних справ – знають, що зерно правди в цьому є.

Для швидких посадок – треба тотальна реформа всіх правоохоронних органів. А це – не менше року-півтора. І знову ж таки за умов підтримки всіма фракціями ВР. Справді підтримки, а не імітації. Умови, що вони працюватимуть на цей результат, а не на власний рейтинг заснований на невдачах президента Зеленського.
Чи схоче чекати так довго на результат виборець Зеленського? Велике питання.

5. Фейсбук і опозиція

Кажуть, що в основному український Фесбук виступає проти Зеленського, принаймні дієва його частина – активісти ГО, волонтери, підприємці, митці. Не збавлять вони обертів і після його можливої перемоги Зеленського. Навпаки – кожен його крок розглядатиметься під мікроскопом. Порошенка заслужено мішали з лайном у Фесбуку понад три роки. І де був його рейтинг на початку листопада? Отож. Це навіть при умові, що у Пороха таки були реальні досягнення.
Як під таким шквалом критики поведе себе рейтинг Зеленського президента – не знає ніхто.

Окремо гатитимуть крупним калібром по новому президенту ЗМІ та громадські організації. Перші ластівки вже були у якості матеріалів про російський бізнес, вілли в Іспанії та залежність від Коломойського. Порошенко хоч і витримав ці шквали атак, але його корабель весь в пробоїнах і стрімко набирає воду. Як поведе себе в цій ситуації рейтинг «ще зеленого» Зеленського?

Окремим рядком будуть і політичні опоненти. Всі парламентські партії спіймали добрячого ляпаса від виборців у першому турі. І тепер їхнє завдання буде всіляко довести, що виборці помилились «обравши кота в мішку». Що виборці тепер мають вибрати в парламент людей хоч з якимось досвідом.

Власне, це лише частинка ризиків і викликів для Зеленського. Але, на мою думку, вони можуть добряче вгатити по підтримці Зеленського і збільшити ризик перетворення його на каліфа на годину. Його електорат поки повністю протестний і черпає свою енергію з ненависті до Порошенка. Після перемоги це джерело зникне.

5cabb1f217626.jpg

ПЕТРО ПОРОШЕНКО

У разі перемоги на нього очікує ще більше проблем ніж у Зеленського. Бо до цілого потяга вже існуючих викликів додадуться ще й нові.

1. Ситуативність підтримки

Що найменше половина з 15 відсотків підтримки Порошенка у першому турі – це голосування не за нього, а проти російського реваншу. Ситуативна підтримка прохідного кандидата, щоб не пустити Зеленського чи Тимошенко. Ці виборці добре знають хто такий Порошенко і його гріхи. А значить — за наявністю альтернативи на парламентських виборах підтримають саме її. І переконати їх у свій спроможності змінитися Порошенку буде майже не можливо. Швидше мабуть вдасться достукатися до виборців Зеленського ))

2. Тотальна критика опонентів

У разі виграшу 21 квітня, опоненти одразу приклеять Порошенку клеймо «нової версії Кучми», «того хто гальмує розвиток країни», «тирана і фальсифікатора». Якщо раніше Порошенко ще міг прикриватися патріотичним гаслами, то зараз у всіх без виключеннях бідах в країні буде винен він. Якщо не Порошенко, то син Порошенка, або кум. Жуки зїли картоплю – через Порошенка, захворів котик — Порошенко винен. Я вже мовчу про корупцію і провалені реформи. Критикуватимуть Порошенка навіть найближчі соратники, адже захочуть реанімувати власні партійні проекти і «відвалити по тихому» з владного титаніка.

3. «Розброд і шатаніє» в команді

Ще восени багато хто з соратників Порошенка шукав собі нові політичні проекти, бо відверто не вірив, що Порошенко навіть у другий тур вийде. Взимку, коли рейтинги Порошенка ожили, його команда трішки додала оптимізму. Але після приголомшливого результату Зеленського в першому турі настрої змінились. І сьогоднішня історія з відстороненням голови Одеської ОДА, його саботажем цього рішення – пряме тому підтвердження. Навіть якби Порошенко хотів «врубити адмінресурс» — у нього б нічого не вийшло. Він і сам те розуміє – тому й не віддавав наказів, які ніхто не буде виконувати. Тим паче в непевній ситуації.
І не буде тому ради і перед парламентським. Як кажуть «Скільки вовка потоками не годуй, а він все одно в іншу партію влади дивиться». І вони побіжать. От тільки самі вовки поки не визначились, якою ж саме буде назва і колір нової партії влади цього разу.

4. Послаблення впливу

Абсолютно очевидно, що найближчим часом роль парламенту буде зростати. І навіть за позитивними для Порошенка прогнозами — більшості його партія в парламенті не матиме. А партії-союзники ризикують взагалі в раду не потрапити. За таких умов доведеться ліпити більшість з невеликих фракцій, домовлятися і поступатися багато чим. А робити це Порошенко за останні два роки ой як розучився. Крім того, самі опоненти не надто будуть налаштовані на дружбу з Петром Олексійовичем. Причина — потоки лайна, які вилились на них за командою президентського штабу. Та й немає гарантій, що хтось спритніший не сколотить геть іншу більшість під свого прем'єра. Таке в українській історії вже бувало. Віктор Ющенко не дасть збрехати.

Власне рішучих змін і кроків від Порошенка в цілому чекати не варто, навіть після перемоги. Вікно можливостей і драйв реформ у нього вже позаду. І Бог його знає де у нього візьмуться сили на друге дихання. Єдина надія – це новий «джастін трюдо» у ролі прем'єра (не плутати з гройсманом", який разом з президентом спробує наблизити країну хоч трохи до ЄС і НАТО. А ще підлатати економіку і соціалку.

Але про все це можна буде говорити після 21 квітня.

Далі буде.