Держава, рідна країна – вона як мати. Її не обирають. Вона для кожного одна. Без сентиментів – вона дала тобі життя, можливість дожити до повноліття. Можливість вчитися і розвиватися, знати свою історію і традиції. Вона щиро любила тебе в радощах і в смутку. Раділа твоїм успіхам і співчувала невдачам. Так, у сусідів був ситніший стіл, кращі іграшки і більше авто. Але твоя мати любила тебе неменше. Дала все, що могла. І як могла. Можливо навіть більше. Щоб ти виріс і став самостійним. А далі тобі ніхто і нічого не винен. Все чого ти досягнеш – ти досягнеш сам, у всіх невдачах будеш винен ти сам. Але пам'ятай. Де б ти не був, щоб ти не робив – мати тебе любить і чекає.
Пам'ятай про це кожен раз коли хочеш пожалітися на життя у рідній країні. Коли хочеш пожалітися, що народився не в родині Рокфелерів, не ріс у будинку на Мангеттені. Коли хочеш проплакати, що ці батьки, ця держава тобі нічого не дали.
Тобі віддавали все, що могли, щоб ти виріс і не скиглив. Став самостійним, взяв відповідальність не тільки за себе, а й за свою родину і батьків, батьківщину. Як би не було важко. Не мати і не держава – має забезпечувати до скону твоє існування, купувати тобі хліб, опалювати твою оселю, ухвалювати за тебе рішення і нести відповідальність за їх наслідки. Ти і тільки ти.
Не подобається економічне становище – змінюй його. Не подобаються політики – голосуй за інших, сам ставай політиком. Не подобається стан доріг та інфраструктури, шкіл і садочків – берись до справи і змінюй ситуацію.
У всіх промахах чи бідах винні конкретні люди. І ти навіть знаєш їхні прізвища. Але мовчиш і толеруєш це «бо що я можу зробити»… Ти допускаєш до управління країною некваліфікованих або нечесних людей… Ти відмовляєшся боротися за їх зміну. Ти не хочеш мислити стратегічно і думати про завтра. Ти дозволяєш собі бути 100500 разів ошуканим з ефіру телевізор і білбордів. Ти дозволяєш красти у себе з кишені.
Ти маєш все це робити, а не твоя мати чи рідна країна. Ти увалюєш рішення про подальшу долю країни. Ти наповнюєш її змістом. Ти відповідальний за її майбутнє.
Критикуєш ? Правильно робиш! Але критикуй політиків, економістів, силовиків, ворогів в кінці кінців. Тих, хто винен. Але не Батьківщину. Вона тобі нічого не винна. Батьківщина, як і мама – найдорожча цінність, дана Богом тобі з народження. Її легко втратити – тому тільки від тебе залежить її життя.
Критикуєш свою Батьківщину і називаєш її «лайном» — тоді ти й сам лайно. Ображаєш її символи, культуру, історію і мову – ти втоптуєш в лайно тільки себе. Бо Батьківщина у кожного в серці. Той хто плює на неї – плює собі в душу.
Хтось ображає твою матір, державу, Батьківщину, принижує її? Це твій ворог. Без варіантів. Це неможливо толерувати і пробачати. Ворог має вдавитися своїми образами і своїм злом. І залежить це виключно від тебе. І від таких же як і ти синів і дочок своєї Батьківщини.
За гучними гаслами виборчих кампаній, локальних та геополітичних протистоянь не забуваймо про цю заповідь. Бо це заповідь не тільки українця, а громадянина будь-якої країни, сина та дочки своєї Батьківщини.
