Хлопчик, що пісяє — витвір мистецтва, який найкраще ілюструє теперішню владу.

Копнякова демократія в дії. Поки не вийдеш, поки не скандуватимеш, поки не тицятимеш пикою в їхнє ж гімно — цей режим буде намагатися знову і знову гидити.

Хотіли ув'язнити Стерненка — вийшли люди, вони й обісрали. Обісралися так, що навіть місцем домашнього арешту написали військову частину. Проте підозру вручили, тому треба дотискати.

Хотіли ув'язнити Порошенка — вийшли люди, вони й обісралися. Обісралися так, що Венедіктова перенесла засідання на 1 липня і змінила запобіжний захід із 10 лямів, на особисте зобов'язання.

Дратує, що огризаються. Проросійських підарасів захищають. А нас — б'ють ногами в обличчя і пакують. Згадався анекдот:

«Знаю, що Сірко, бачу, що Сірко, а срати не перестаю». Ось вони так само — знають, що отримають лящів, що не буде так, але намагаються зробити по-своєму.

Історія циклічна. Зеленському, Єрмаку, Венедіктовій, Авакову, Портнову, шарію, Медведчуку та ін — їм не вдасться побудувати державу, яку намагався зробити з України Янукович. І Хуйло їм не поможе.

Ми, все одно, відвоюємо усе. Ми в будь-якому разі все повернемо. І винні у вбивстві Катерини Гандзюк понесуть покарання. І вбивці Кирила Тлявова будуть покарані. І Кузьменко, й Антоненко будуть на волі.

Цим сцикотним хлопчикам і дівчаткам нічого не вдасться. Вони програли ще тоді, як зажадали підкорити нас, зламати, знищити.

Борімося — поборемо! Нам Бог помагає.

Слава Україні!