Уже 2-й Новий рік Зеленський розбурхує український соціум своїми промовами. Якщо минулого року це було неочікувано та ефектно, то цього — його слова на голову не налазять.

Ну, це ж ясно, що президенту, який питає «хто я?» і наводить такі «мишебрацкі» приклади, навряд чи важливо, чи Крим — український, путін — хуйло і росія — ворог.

І всі той перерахунок, що в паспорті не написано ватник, бандерівець, малорос і тд — лише підтверджує, що президенту байдуже на самоідентифікацію українців.

Іншої логіки від людини, яка каже, що для припинення війни на Донбасі потрібно просто перестати стріляти, і яка вітає хуйла з Новим роком — не варто було очікувати. І це сумно.

У цьому всьому вражає також наша позиція — українців. Нам подобаються його «какая разніца, якою мовою спілкуватися?» і «не важливо, як названа вулиця, адже вона освітлена».

Після новорічної промови багато українців реально йобу дали, адже серйозно пишуть, кажуть, відстоюють, сперечаються, що слова Зеленського правильні.

Ну, так, плюси добре роблять свою роботу — мову на хліб не намастиш.

Та хіба у 2020-му треба пояснювати:

▪ чому важливо спілкуватися українською?
▪ чому важлива декомунізація?
▪ що таке національна свідомість?
▪ що таке історична пам'ять?
▪ чому важлива самоідентифікація громадян України як українців?

Невже ми, українці, серйозно не розуміємо настільки елементарних речей?

І головне. Якщо вже така петрушка. Хтось у 2014-му утискав російськомовних в Україні? Комусь забороняли говорити, писати, співати, ставити п'єси і тд?

Наче ж ні, правда? Тільки чомусь під цим приводом прийшов ворог на нашу землю й відібрав її шмат. І досі вбиває таких же як ми українців, та намагається знищити всіх і вся українське.

А ми своїм «какая разніца?» Бандери чи Леніна, Сталіна чи Хмельницького — лише допомагаємо хуйлу це робити.

Подобається Зеленський — ок, є таке право. Тільки чомусь Соколовій, Супрун і Сенцову не байдуже, якою вулицею ходити. А вони не менш авторитетні за коміка.

P.S. У 14-му я набив тризуба на плечі. Набив для того, щоб назавжди лишитися на одному боці барикади. І цей тризуб з моєї руки зникне лише зі мною.

P.P.S. Дуже потішив цей вірш. Рекомендую. Заповіт, в якому Шевченку «какая разніца?».