Про те, що було всі вже сказали і нема про що говорити більше, тому що навіщо.
От серед вас, мабуть, є багато розумних і поважних людей. От поясніть мені будь ласка такий от парадокс.
От ми з вами тепер маємо поважного Пана Президента Зеленського. Добре, що тут ще додати. Тобто додати є що — поважний Пан Президент Зеленський до того, що президент, ще й Верховний Головнокомандувач, (тьху, ледь написав, все Голобородько виходило).
Так от, в мене виникло просте питаннячко. А цей верховний усвідомлює, що він Головнокомандувач? Не той блазень з роялем, а той один, що кожен день відправляє людей на смерть, кожен день відповідає за кожну краплю крові, яка проливається на війні. Чи усвідомлює цей поважний пан, що тепер від його рішень, або їх відсутності, залежать долі мільйонів людей?
Не знаю. Слухав промову Головнокомандувача і я не чув Головнокомандувача. Я чув людину. Звичайну людину з усіма його вадами та здобутками, страхми та героїзмом, одним з тих, хто за нього проголосував. І зрозумів, що я не впевнений, що наше військо, прийняло таку людину, визнало у ній Голомнокомандувача. І от від такої думки мені стало лячно, навіть дуже.
Із святом вас! Україна понад усе!
