Лідери двох проєвропейських політичних сил, Кіра Рудик та Петро Порошенко, заразился короновірусом, і тому в першу чергу хочеться побажати їм обом одужання, швидкого відновлення та повернення до активної діяльності.
Між «Голосом» та «Європейською Солідарністю» періодично спалахують фейсбучні, і не тільки, суперечки, пов'язані найчастіше зі «стрілами», які представники «Голосу» жбурляють у партнерів і конкурентів водночас.
Показово, що ці атаки на Порошенка, адже вони адресовані персонально йому, не позначилися на електоральних позиціях «Голосу» у кращий бік. Не завдають вони помітної шкоди і «ЄС».
Єдиний результат від цих конфліктів — публічне «мочилово» один одного. Причому агресію проявляють саме представники і представниці «Голосу».
З одного боку, очевидно, що спрацьовує традиційна тактика — викликати на дискусію більш потужного опонента і таким чином піднятися з ним ніби на один рівень. Різниця рейтингів між цими партіями — у 10, а то і більше разів. З іншого, — є ілюзія можливості повернути втрачені голоси, і ключове — вибити у «ЄС» головний актив — самого Порошенка.
Останнє насправді смішно, тому що це намагався зробити багато хто, включно з Росією та її маріонетками, проплачені журналісти та масовка Нацкорпусу. І ставати у цей ряд «Голосу» явно не личить, таким чином ще й підтверджуючи думку, що це партія-спойлер, створена олігархами для відтягування голосів.
Проблема очевидно і в тому, що сама ця політсила переживає кризу лідерства. Після відходу Вакарчука, який зрадив вдруге, вибір пав на Рудик, яка за своєю харизмою, рівнем володіння публічною риторикою, і багатьма іншими показниками «не витягує».
В «Голосі» є яскраві і фахові депутати, але вони не завжди роблять погоду. Крім того, постійне наголошування на власній виключності, пошук якоїсь особливої позиції чи надпозиції веде цю структуру шляхом «Самопомочі», яка теж бувала дуже категоричною, але увесь цей пар вийшов зрештою у свисток.
Ось свіжий допис на сторінці «Голосу» у фейсбуці, де наголошується, що це «єдина партія, яка не фінансується олігархами» . Чим одразу було викликано обурення прихильників Демсокири, «Сили людей» та інших політсил. (після чого, як видно з історії змін, допис було відредаговано і додано фразу «у парламенті», що не робить його більш розумним).
Та й загалом, якщо відкинути риторику про те, що «Голос» — це якийсь зразок політичної цноти, не має в пасиві гучних звинувачень у корупції, що буде у сухому залишку? «Голос» це про що?
В чому стратегія цієї поки ще парламентсько партії? Крім пошуку «ворогів» серед начебто своїх і провокування конфліктів? При цьому не завадило б бути обережнішими з «антикорупційними» повчаннями, бо для уважних спостерігачів вже давно очевидно, що чим більше хтось говорить про корупцію у інших, тим більша вірогідність, що згодом спливе якась темна пляма, зв'язок з олігархами тощо у самих «викривачів».
Зрештою, «Голосу» варто виростити або знайти яскравого лідера і заспокоїтися щодо Порошенка. Станьте кращими ніж він за рахунок власних інтелектуальних ресурсів. Конкуруйте чесно.
Бо зараз все це більше нагадує не політичну боротьбу, а політичні конвульсії.
