Нормандський саміт не приніс несподіванок. Доводилося вже писати про те, що перед нами розігрують виставу, поетапно реалізуючи домовленості, досягнуті значно раніше. І свідками одного з актів цього спектаклю ми й були.

При цьому суспільству порційно, частинами «згодовують» інформацію про реальний зміст цієї змови. Тому що якби оприлюднити увесь пакет, то цього б не перенесли не лише в Україні, а навіть у тій же Росії чи на окупованих територіях.

Адже йдеться, і це вже озвучено, про проведення виборів в ОРДЛО восени наступного року разом з місцевими на решті території України. І Кремлю теж потрібен час на «підготовчу» роботу — інформаційну, або іншу, аж до зміни нинішнього керівництва псевдореспублік.

В Україні ж будь-які «червоні лінії» озвучені Зеленським в Парижі можна легко обійти, та й в цілому вони ніяк не заважатимуть фактичному поверненню Донбасу на путінських умовах — без відповідальності за агресію, з амністією, зняттям санкцій тощо.

І те, що дату наступного саміту вже озвучено теж підказує, що нас ведуть за сценарієм. Але цікаво й інше.

Неможливо повірити, що Путін хоче лише цього — вирішити донбаську проблему. Для нього її й не існує. Але існує проблема українська.

Тому я очікую початку нової гри, яка буде реалізовуватись паралельно. А саме — Україну через медіа, експертне середовище, політиків та артистів почнуть «бомбардувати» ідеями про те, що це взагалі було непорозуміння. Тобто — заганяти назад у проросійське інформаційне та ментальне стійло. Згортаючи руками маріонеток усі процеси, які упродовж п'яти років сприяли зміцненню національної ідентичності.

Ну так, замість проекту Новоросія, буде проект Малоросія. Про це і попереджали.

А чому нинішній команді це вигідно? Так Ігор Валерійович же сказав — сто мільярдів на бочку.