На нашій планеті живе більше 7,5 млрд людей. У більшості випадків ми знаходимо спільну мову і співіснуємо доволі мирно. Ми щодня контактуємо з людьми, ми відтворюємо чужі дії, імітуємо поведінку, симулюємо емоції. Все заради подолання соціальних труднощів. Що це  —  набуті моделі та свідомі судження чи, можливо, ми маємо природну схильність до адекватної поведінки? Можливо, людство як вид, має вроджене почуття моральності заради спільного виживання.

5ef2074d43070.jpg

Лука Джордано. Падіння бунтівних ангелів. 1660/1665.

Ці питання вже не одне століття, ба, більше, тисячоліття, турбує мислителів всього світу. Ще в 1777 році Девід Юм запитував: «…спільні засади моралі —  витікають вони від розуму чи від почуттів? Набуваємо ми знання про них за допомогою низки аргументів та індукції або ж це безпосереднє почуття і більш тонке внутрішнє відчуття?…» Сьогодні на ці питання намагається дати відповідь нейробіологія.

Так, антрополог Дональд Браун склав список людських універсалій, які зустрічаються у всіх культурах та мають стосунок до моральної поведінки. Ось деякі з них:

На основі цих універсалій психолог Джонатан Хайдт придумав таке визначення:

Системи моралі  —  це взаємопов'язані набори цінностей, чеснот, норм, практик, характерних ознак, інститутів, технологій та психологічних механізмів, які спільно працюють щоб пригнічувати або регулювати егоїзм та забезпечувати можливість соціального життя.

Якщо перефразувати це простими словами, то система моралі  —  це такий оберемок різних факторів, який допомагає балансувати між егоїзмом однієї людини та інтересами сукупності людей (суспільство).

Джонатан Хайдт вважає, що людина спочатку реагує на ситуацію на основі несвідомих моральних емоцій, а вже потім обґрунтовує свою реакцію. Саме в цей момент вмикається інтерпретатор і здійснює моральну раціоналізацію базуючись на інформації про культуру, родину, знаннях людини тощо. На думку Марка Хаузера, ми народжуємося з абстрактними моральними правилами та готовністю засвоювати нові (аналогічно до готовності засвоювати мову), а потім наше оточення, родина та культура направляє нас до певної моральної системи.

Джонатан Хайдт і Крейг Джозеф створили список універсальних складових моральності. Вони виділили п'ять пунктів, які пов'язані з:

Два перших пункти, які сконцентровані на окремій людині, є основою Західної культури та ідеології лібералізму, тоді як три інші, орієнтовані на виживання групи, включені в мораль інших світових культур та консервативну ідеологію.

Інтуїтивні моральні судження, що базуються на цих складових, стали запорукою успішного виживання наших доісторичних предків. Мисливці-збирачі жили у соціальному світі, що складався з груп людей, переважно поєднаних родинними зв'язками. Вони взаємодіяли з іншими, такими ж групами. В процесі цієї взаємодії їм доводилося вирішувати проблеми, які ми сьогодні називаємо моральними та етичними. Виживання окремої людини залежало від виживання групи і взаємовідносин всередині групи. Ті, хто виживали і залишали по собі нащадків, були тими, хто успішно впорався з моральними задачами. Дідусь Дарвін писав з цього приводу:

«Очевидно, що багаточисельне плем'я, наділене високорозвиненим почуттям патріотизму (згуртованість), вірності (згуртованість), послуху (ієрархія), хоробрості й участі до інших (страждання), членів групи, які завжди готові допомагати один одному (взаємність) та жертвувати собою заради спільного блага (згуртованість)  —  повинне отримати гору над більшістю інших племен, а це і буде природним відбором. У всі часи й на всій землі одні племена витісняли інших, а оскільки моральність є одним з елементів їх успіху, то ясно, що рівень моральності й число обдарованих людей повинно постійно прагнути до збільшення.»

Тепер стає зрозумілим роль освіти та виховання для майбутнього суспільства та окремої держави. Успіх і процвітання держави закладається ще на етапі формування системи моралі. Уявімо собі таку ситуацію. Десь у далеких невідомих закутках існує держава канібалів  —  Людожерстан. Змалку кожну дитину там вчать, що їсти людей це добре діло. Воно цементує державу і веде до загального процвітання, адже в живих залишаються лише хороші люди, всіх поганих з'їдають. Але щось пішло не так. Одного дня виявилося, що всіх вчителів з'їли, бо вони вносили смуту в державу. І довелося запросити вчителів з інших держав. Нові вчителі не були канібалами і вчили дітей відповідно до своєї моральної системи. Що трапилося з Людожерстаном? Він перестав бути державою канібалів, бо нова мораль змінила життя суспільства.

Повернемося до наших баранів, вірніше до реалій українського життя. Ви помітили, що ми стали терпимими до багатьох згубних явищ? Порушення законів держави стало для нас чимось звичним. Елементарні правила дорожнього руху: так, по закону 50 км/год, але можна проїхати і 70–80. Я ж обережно і дорога тут широка й пряма. Смуга для громадського транспорту  —  ой, мені тут 100 метрів проскочити, можна ж, правда? Ми стали толерантними до злочинів. Сьогодні я проскочу на «червоний», а завтра мені треба «порєшать» і я перепишу закон під свої справи.

Як це змінити? Змінити суспільну мораль. Якщо кожен з нас на своєму місці просто не піде на компроміс, не спокуситься вчинити протиправну дію, то ми змінимо Україну. Можна почати прямо зараз. Можна не вмикати перфоратор о 6 ранку, можна піти й пояснити сусіду, який його ввімкнув, що так робити погано. Можна сумлінно виконувати свою роботу і змушувати сумлінно її виконувати тих, кого ми найняли для цього.

Неможливо побудувати щасливу державу без моральності. Вміння приборкувати егоїзм заради загального блага веде до створення суспільства, в якому добре всім. Чи не є коренем сьогоднішньої кризи Західної моделі цивілізації саме її гіпертрофований егоїзм? А успіх Східних моделей витікає зі згуртованості суспільства заради спільної мети і приборканні індивідуального егоїзму?

Україні так пощастило, що ми знаходимося в центрі перетину цих двох світоглядів. Нас кидає в крайнощі  —  ми то будуємо суспільство гвинтиків і світле майбутнє «вєлікой дєржави», то летимо на всіх парах у світ егоцентриків, які будують своє щастя на кістках інших. А де ж наш шлях? Чи віднайдемо ми баланс між людиною і суспільством? Очевидно, що чужі шляхи у нас не приживаються. Доведеться йти своїм.

Беспрєдел і розруха починається з нас. З нас повинен починатися і порядок в державі, родині й власній голові. Щоденні маленькі дії дають результат. Не одразу, але скоро. Просто треба робити і не зупинятися.

Наше майбутнє в наших руках.