Або як теорії змов стали політичною технологією в інформаційних війнах
А ви знаєте, що насправді світом керує таємний уряд, у складі якого сіоністи, комітет 300, рептилоїди та аннунаки з Нібіру. Вони п'ють кров немовлят щоб бути вічно молодими та вважають людей рабами, які виробляють для них корисні ресурси. І Путін — це головний рептилоїд, він просто змушений постійно міняти шкіру, як костюми, і ніякий ботокс він не коле собі.
Адренохром — це якраз отой самий еліксир вічної молодості, заради якого еліта мучить та вбиває дітей. І це пояснює чому так багато селебретіс допомагає різним дитячим фондам та всиновлюють дітей з країн третього світу. Як приміром Анджеліна Джолі. Діти їм потрібні як джерело адренохрому, завдяки якому вони виглядають такими молодими і вродливими. Чутки про це ходили давно, але ось зараз цьому є беззаперечні докази. Ви лише подивіться на них. Вони ж виглядають значно молодше свого віку.
Так ось, коронавірус був створений у лабораторії, щоб розкрити цю глобальну змову дітовбивць. Адренохром від хворих на COVID-19 дітей заразив цих паскуд і вони змушені шукати нові джерела. Це пояснює, чому так багато дітей зникає. Вони всі на «переробку в адренохром». Але ось загальносвітовий карантин зупинив шляхи постачання цього чудодійного еліксиру. І нарешті весь світ побачить цих негідників у їх реальній подобі. Їхню змову буде викрито.
До речі, ніякого коронавірусу не існує, його вигадали, щоб налякати педофілів-кровопивць.
Ви чули про таку версію? Чи вірите ви у неї?
Це все називається конспірологічні теорії або теорії змов. Вони базуються на вірі у те, що за всіма подіями стоїть таємна організація, яка керує світом.
Давно відомо, що люди, які вірять в одну теорію змови, схильні вірити й в інші. Проте дослідницька група, заснована в Університеті Кента в Англії і до якої входять психологи Майкл Вуд, Карен Дуглас та Роббі Сатон, виявила неймовірну річ: більшість учасників соціологічного дослідження вірили одночасно у декілька суперечливих теорій змови, хоча раніше вважалось, що віра в одну теорію змови виключає віру в іншу, що суперечить першій. Наприклад, учасники дослідження вірили водночас у те, що Усама бен Ладен досі живий, і в те, що він помер ще перед тим, як американські війська напали на Ірак.
Інший важливий висновок, який вчені зробили з цього дослідження, полягає в тому, що люди схильні вірити в теорію змови не через певні факти, які можуть її підтверджувати, а радше через переконання, в існуванні теорій змов як таких. Автори стверджують, що віра в теорії змов є частиною світогляду людини в цілому.
Алекс Джонс — один з визнаних науковців, що досліджують феномен теорії змови, переконаний, що у всіх людей, яку би версію вони не підтримували, є базова віра в теорію змови.
Вірам Свамі, професор психології Вестмінстерського університету з Великої Британії, розвиває цю думку і говорить, що теорія змови — це не відповідь на якусь одиничну подію, а вираження загального світогляду.
Американський історик Річард Хофштадтер у своїй книзі 1964 року «Параноїдальний стиль в американській політиці» писав — теорії змови, особливо ті, що стосуються чужоземців, є улюбленим проведенням часу в цій країні. Американці завжди мали таємні підозри, що хтось щось замислює проти нас — чи то масони, чи католики з комуністами. І чим далі, тим більше ці теорії обґрунтовували існування цілком альтернативної версії реальності.
Так, приміром, електоральні дослідження виявили, що 63% серед зареєстрованих американських виборців вірять хоча б в одну політичну теорію змови.
З часів публікації книги Хофштадтера пройшло багато часу. Наука сягнула небачених висот. Сьогодні ми знаємо набагато більше, маємо значно потужніші інструменти для досліджень та накопичили просто фантастичні об'єми знань у різних сферах. Ми живемо в інформаційну епоху. За лічені секунди можна нагуглити будь-яку інформацію і легко перевірити будь-які факти. Здавалося б, спростувати якусь конспірологічну теорію зараз простіше, ніж будь-коли. Але все відбувається з точністю до навпаки. Теорії змов ростуть як гриби після дощу.
Чому ж так відбувається?
Не зважаючи на великі успіхи науки, ми все ще дуже багато чого не розуміємо. І процеси у нашій голові якраз один з таких прикладів. Ми знаємо, що наш мозок постійно інтерпретує реальність. Простими словами, ми намагаємося знайти пояснення всьому, що з нами відбувається. Глибина цих пояснень залежить від розвитку особистості. Наприклад, пояснення що таке дощ і чому він іде у професора фізики, 5-тирічної дитини та папуаса з Нової Гвінеї будуть відрізнятися. І якщо професор просто посміється з пояснень папуаса, бо розуміє, що той просто недостатньо поінформований, то ось, що буде з професором, який потрапить у плем'я папуасів-канібалів, переконаних, що дощ посилає бог дощу, а його науково теорія єресь, я краще не буду уявляти.
Нещодавно вчені провели дослідження, яке показало зв'язок між вірою в теорію змови та недовірою до наукових даних. Психолог Стівен Левандовскі та його колеги у статті, опублікованій у журналі Psychological Science, довели, що віра в хоча б одну теорію змови значно знижує довіру до науково доведених фактів.
Також дослідження вже згаданого професора Свамі говорять, що люди, які вірять у теорії змов мають більшу цинічність щодо світу загалом та політики зокрема. Конспірологічні змови також здаються більш привабливими для тих, хто має низьку самооцінку, особливо що стосується їх почуття значимості у світі взагалі. Теорії змови, здається, є способом реагування на невизначеність і безсилля. Отже, віра в теорію змови є наслідком того, що люди відчувають себе в житті безпорадними та невпевненими.
Це викликає велике занепокоєння. Адже саме тоді, коли багато проблем для свого вирішення потребують залученням кожного, політична участь населення неухильно падає. Ілюстрацією цьому є проблема зміни клімату, що на даний момент є дуже важливою проблемою, яка потребує спільних скоординованих дій. Проте масштаб проблеми настільки грандіозний і потребує таких великих зусиль, що люди просто відмовляються бачити цю проблему. А на допомогу їм приходить віра в теорію змови – пояснення, яке суттєво спрощує життя і зменшує тривогу.
Відчуваючи свою безпорадність люди прагнуть до легких пояснень та простих рішень своїх проблем.Значно простіше звинуватити у невдачах таємну змову могутніх сил, ніж щоденно щось робити заради змін на краще. Як легко спихнути вину за свою зайву вагу на всесвітню змову виробників фаст-фуду, замість того щоб щоденно займатися спортом та харчуватися здоровою їжею.
Отже, що ми маємо? Світ — складний, його пояснення потребує зусиль. Ми — ліниві, прагнемо до простих рішень. Саме це протиріччя відкриває неймовірно велике поле для маніпуляцій.
Саме тут час згадати про інформаційні війни.
Багато дослідників сходяться на думці, що свідоме використання конспірологічних теорій почалося саме з часів Холодної війни. Почалося, але точно не закінчилося. Гріх було б списувати такий потужний інструмент політичних технологій.
З абсолютною точністю сказати, які з теорій були штучно запущені, а які є природним породженням людської уяви (такою собі міфологією інформаційної епохи) важко сказати. Можливо деякі теорії виникали спонтанно, але «розганялися» штучно та обростали новими подробицями.
У чому можна бути певними, що люди з легкістю в них вірять. А це значить, що їх можна використовувати як зброю у політичній боротьбі.
Згадайте всім нам добре відомий випадок про збиття малайзійського Боїнга рейсу MH-17. Ну яка там може бути теорія змов, скажете ви. Все ж ясно — російські протиракетні установки збили літак. А ось не все так просто. Цілком серйозно обговорюється теорія, що борт був збитий, щоб приховати докази вигаданості ВІЛ/СНІД, оскільки на цьому літаку летіло семеро дослідників, які нібито збиралися оприлюднити докази, що СНІДу не існує. Була навіть гіпотеза, що літак збили ілюмінати. Щоправда невідомо чому, мабуть лише вони знають таємну причину.
Ви зараз скажете, що з теоріями змов, як і з фейками можна боротися за допомогою фактів і легко чинити супротив таким інформаційним атакам.
Якби ж то. У 2010 році політологи Брендан Ніхан та Джейсон Райфлер визначили явище, яке назвали «ефектом зворотного вогню». Вони показали, що зусилля щодо розкриття недостовірної політичної інформації дозволяють людям бути більш впевненими, що неправдиві відомості є правдивими, ніж це було б інакше. Ніхан не впевнений, чому це відбувається, але, схоже на те, що спроби переконати в правдивості інформації лише більше сприяють зміцненню хибних переконань чи ідеологій.
Наведу приклад. Чим більше американський уряд переконував в тому, що у Розувелі не падала ніяка тарілка і жодних прибульців там не знаходили, тим більше суспільство впевнювалось, що там були зелені чоловічки і уряд експериментує з позаземними технологіями.
Тепер стає цілком зрозумілим, яке поле для маніпуляцій відкривають теорії змов. Інформаційна війна сягає нових щаблів. Можна не лише оприлюднювати «брудну білизну» проти своїх опонентів, а й створювати цілі ієрархічні системи теорій змов для підриву репутації чи національної безпеки. А світ інтернету та царство соціальних мереж просто ідеальні платформи для посіву всіх цих теорій.
Свіжий приклад конспірологічної теорії про те, що вишки 5G «заражають» всіх коронавірусом та є зброєю китайських спецслужб для боротьби з капіталістичним світом. І ось вже перелякані люди, які сидять кілька місяців замкнені на карантин в своїх квартирах, виходять палити станції 5G. Безпорадність та гнів стають причинами масових пожеж та збитків. Розслідування британських правоохоронців вказують, що «ноги» цих теорій ростуть з російських фабрик тролів.
А ми на власному досвіді знаємо скільки фейків ці фабрики здатні продукувати.
Якщо поглянути на теорії змов саме з такої точки зору — як на зброю в інформаційних війнах «великих гравців» світової політики, то ситуація стає вже не такою веселою. Якщо невелика кількість людей, що повірила у безглузду ідею «коронавірусності» станцій 5G завдала стільки шкоди, то що може бути, коли в якусь теорію повірять вже мільйони людей. Особливо, якщо вони виборці. Особливо, якщо вони мають зброю.
На початку я розповідала про адренохром, кровопивць дітей та елітний клуб педофілів за вічну молодість. Звичайно, це приклад чергової конспірологічної теорії зі всіма її класичними ознаками. Останнім часом ця теорія дуже активно розганяється в російськомовному інтернеті, вона обростає новими коронавірусними деталями. Не буду робити рекламу російським блогерам, які активно її пропагують. Кому цікаво, погугліть. Займатися розвінчуванням цієї теорії я не буду. Вона не витримує жодної перевірки на достовірність фактів. Залишу цю невдячну працю дослідникам фейків.
Значно цікавіше інше. Хто і навіщо це робить.
У нинішньої адренохромної теорії є свої успішні попередники — це піццагейт 2016 року та QAnon 2017 року. Вони дуже схожі. Обидві теорії стосувалися педофілій та сексуальної експлуатації дітей представниками демократичної партії. Розгоралися ці скандали якраз у розпал політичної боротьби між Гілларі Клінтон та Дональдом Трампом.
Не буду робити жодних припущень стосовно авторства цих теорій. Зроблю лише один висновок — це були потужні технології у політичній війні з конкурентами. Враховуючи, що вони мали успішний ефект, цілком можливо припустити, що їх будуть застосовувати знову. Нові вибори вже стартували.
Історія з адренохромом явно має великі російські «вуха». Тож варто бути пильними й уважно слідкувати за подіями. Історія попереднього втручання Росії у виборчий процес у Сполучених Штатах вчить нас слідкувати за руками. Чекаємо нових цікавих подробиць.
Тож бажаю всім нам бути озброєними та не забувайте — істина десь там.
Відеоверсія на каналі Змінологія
