Історія сповнена жахливих трагедій та приголомшливих перемог. Але дещо залишається незмінним – життя. Щоб не траплялося, воно перемагає.

Rose window of Notre-Dame de Paris

Життя буде тривати. Продряпуватися крізь катастрофи та перепони. Бо кінець настане саме тоді, коли все зупиниться. Поки триває рух, триває і життя. Життя всього живого на Землі, життя людства, життя цивілізацій, націй, окремих людей, життя символів.

Символам надають сенс люди. Символ має значення лише в людському контексті. Наші символи – наш світ. Саме те, у що у ми віримо і чому надаємо вагу, характеризує нас. Ми – це наша віра. Віра в ідеї.

Notre Dame de Paris – багатозначний символ. Століття його існування перетворили його з просто архітектурної споруди свого часу на символ Франції як уособлення Західної цивілізації.

Не буду заглиблюватися в історію самого собору, всі бажаючі можуть почитати подробиці у вільному доступі на тій же Вікіпедії. Відзначу лише кілька моментів, які є символічними сьогодні. Собор збудований на місці першої християнської церкви Парижу, а за римських часів на цьому ж місці був храм Юпітера. Сьогодні – християнський собор, втілення величі католицької церкви, вчора – язичницький храм, завтра, можливо, нова релігія. Але храм є храм, міняються імена богів, але святість образу храму лишається незмінною. Отже, перший символічний момент – святе місце залишається, матеріальна оболонка змінюється. Трансформація, переродження. Це ментальна карта цього символу – його сила не в конкретних каменях, а в ставленні людей до цих каменів.

Другий символ – жіноче начало. Жіночі образи відіграють вкрай велике значення в історії Франції. Сама Франція втілюється в образі жінки. Собор Notre Dame de Paris присвячений Діві Марії, матері Ісуса Христа. Для католицької версії християнства Діва Марія не менш важливий концепт ніж сам Христос. Вона є ниточкою, що тримає зв'язок між світом земним і світом божественним, канал через який людина може донести свої скорботи до небес. Вона людина, але народила Бога.

Joan of Arc, John Everett Millais (1829–1896)

Ще одна жіноча постать, яка “народила” Францію – Орлеанська Діва Жа́нна д’Арк. Знову ми бачимо земну людину, яка втілює волю бога. До речі, саме постаті Жанни ми завдячуємо появу фрази “Le Roi est mort, vive le Roi!” Завдяки їй ці слова набули значення: безперервність королівської влади як символ того, що божественна сила ні на мить не залишає своїх земних дітей через намісників (монархів). Вперше її виголосили під час коронації Карла VII у 1429 році як короля Франції. Ця коронація стала можлива завдяки успішним визвольним походам, які очолила Жанна. Фактично, вона принесла корону і Францію королю. Можливо без неї Французьке королівство згоріло б у полум'ї Столітньої війни. Але згоріла Діва у вогні несправедливого кострища.

Marie Antoinette, Queen of France, en grand habit de cour (by Jean-Baptiste-André Gautier-Dagoty, 1775)

Ще один вогонь охопив Францію в часи Великої революції. Тут ми вже зустрічаємо не одну жіночу постать. Одна реальна жінка – Марія-Антуанетта, королева Франції, гине заради того щоб народилася інша жінка – нематеріальна істота – Маріанна, символ нової демократичної Франції. Своїми оголеними грудями вона прокладає шлях новим богам – Liberté, Égalité, Fraternité (Свобода, Рівність, Братерство). Епоха атеїзму спробувала вбити старого Бога, але натомість вона возвела на Олімп нових богів. І як старих добрих грецьких міфах ці боги виявилися дуже плодючими – вони народили купу діточок ”-ізмів”. Новий час – нові боги.

La Liberté guidant le peuple, painting by Eugène Delacroix commemorating the July Revolution of 1830

Але повернемося до наших символів. Третя складова символізму, яку ми вже побічно зачепили – це вогонь, полум'я. Залишимо за дужками всі езотеричні та окультні трактування вогню (хоча не варто недооцінювати їх роль в історії Франції), це предмет для окремої великої розмови. Полум'яна готика шпиля, який зруйнувала пожежа: той ще сюр. Просто спробуємо оцінити символ вогню як стихії, що руйнує заради життя, заради народження нового – птаха-Фенікс.

Отже, підсумовуючи, що ми маємо? Пожежа в соборі Notre-Dame як потужний образ синергії трьох символів – трансформація, вічне переродження святого місця вогняною стихією заради акту народження з жіночого лона Нового. Яким буде це Нове, поки ніхто не знає. Ми можемо лише здогадуватися та складати прогнози.

Дозволю собі маленьку ремарку. В ракурсі виходу нового сезону “Гри Престолів”, напрошуються аналогії з Матір'ю Драконів і народженням королівства. Вони не випадкові, адже автор є прекрасним знавцем історії та людиною західної цивілізації, яка виросла на цих символах. Тому цілком логічно бачити їх переосмислення в жанрах нашого часу.


Гаразд, з Собором розібралися. Але що про нас? Люди надають сенс символам. То що ж зробили ми? Ми часто не можемо впливати на події навколо нас, але ми точно можемо керувати своїми реакціями на ці події. Факт пожежі непідвладний французам. Він вже трапився. Його причини будуть встановлювати відповідні органи. Це їх робота. Але реакція людей на події піддається керуванню. Більше того, те як ми реагуємо на події, багато говорить про нас. То ж як відреагували французи? Перші емоційні реакції: сльози, розпач. А потім ми побачили прояви сили нації – президент ініціює кампанію по збору коштів на відновлення собору, найбагатші люди Франції наввипередки пропонують солідні благодійні внески на відбудову. Експерти вже беруться до роботи щоб оцінити наслідки і майбутній фронт робіт. Лідери провідних світових держав висловлюють підтримку та розділяють смуток.

Звичайно, є й ті, чия реакція не зовсім адекватна – сотні веселих смайликів під стрімом з пожежі від осіб, з мусульманськими іменами, викликає дивне почуття.

Загалом, можна сказати, що французи пройшли стрес-тест на здоровість нації, адже саме труднощі показують хто ми і на що здатні. Франція відбудує собор. Він може стати новим символом єдності країни. А от ми, українці? Тест був не для нас, але ми його з тріском провалюємо. Наші політики теж висловилися. І що вони сказали? Президент поспівчував, але не зміг втриматися від самовозвеличення навіть в такий момент. Ну хоч міністри адекватні, і як цивілізовані люди запропонували допомогу (повідомлення Є.Нищука). Чого не скажеш про інших представників політикуму. Я розумію, що вибори, рейтинги, але ж ви перш за все люди, і будете людьми після виборів. Хоча, ні, мабуть не всі.

Радикальні та праві політичні течії також відреагували – вони оголосили кінець європейської цивілізації. Варто зазначити єдність думок у цьому питанні правих всіх штибів. Хоч в чомусь в них є спільна позиція. Можливо, це зможе їх об'єднати у дійсно потужну силу. Хто знає, можливо саме на згарищі старого собору народиться новий європейський дракон, здатний протистояти східним драконам і зміям. І смерть Старої Європи це лише зміна парадигм й народження Нової.

Випробування роблять нас сильнішими.

Наше майбутнє в наших руках.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація