Зазвичай й досі всі сприймають виробництво як щось суто матеріальне. Та даремно. Доки мавпи лазять собі по пальмам з айфонами, попиваючи мохіто, споживаючи банани та нарікаючи на життя, — людина розумна створює різні аналітичні центри, в яких продукують різного типу теорії. На базі цих теорій роблять певні «заміри» та проводять випробування. Потім зводять все до купи і розглядають на різного роду засіданнях. Так от на противагу теорії постійних війн задля регуляції мавп, зараз домінує теорія «космічної цивілізації». Але шляхами досягнення цієї цивілізації все ще залишаються війни — парадокс...

Справа в тому, що всі сильні світу цього — реально сильні. І багаті вони настільки, що купити-продати країну, скажімо найбільшу в Європі, в одну мить, — можуть «просто і невимушено». Ну не Японією їм торгуватись, хоча хто зна (не даремно там імператора змінили на «швидшедумаючого»)...

Зібрались собі якось їхні представники послухати мізки світу, які чомусь працюють найкраще в США, і почули, що витрати на війни зараз вже стали не виправданими. Будь-яка велика війна, після якої зазвичай і з'являються нові центри впливу, може призвести до зникнення всієї цивілізації, а малі тільки руйнують інфраструктуру, яку потім треба відновлювати за гроші та ресурси. При цьому, наноситься шкода природі, що вже і так значно втратила свій потенціал до відновлення. Подумавши, ті, хто «вирішує», вирішили, що мавп пора заспокоїти: забрати палки і дати банани. При правильному розселенні по планеті навіть теперішня кількість «мавпства» недостатня для кризи перенаселення. А при достатньому рівні життя мавпи перестають просто розмножуватись, а починають чимось іще цікавитись.

Врахувавши потенціали всіх союзів країн та окремих країн, також дійшли висновку, що, окрім США із своїми союзниками та Китаю, в світі відсутні достатньо сильні економіки та армії для ведення війни проти будь-якої іншої сторони, і це можливо лише тільки, якщо не враховувати США із союзниками та Китаю.

Тобто дивонедокраїна північно-замезлого мозку розглядається — а ніяк не розглядається. І в результаті всього цього придумали наступну річ (в нематеріальному значенні): домовитись із Китаєм та показати нарешті справжню силу. А показати її наступним чином.

Що робити із зонами конфлікту та, найголовніше, із людьми у них? Як завершити конфлікт за територію? Правильно — знищити цю територію, буквально. Є ядерна зброя. Є і інші види зброї для того, щоб зробити неможливим проживання в певній місцевості, але масово і, в принципі, із позитивним результатом випробовано лише ядерну. Події в кінці Другої світової показали, що все відновиться, з часом. А тим «часом» — конфлікт вичерпано. Тобто беремо, до прикладу, дона лугана, даємо час на виселення і... і все: хто залишився, той залишився із руїнами та пустелею, в якій певний час не зможе ніхто жити, ну, хіба що, встигне поблювати та «посвітитись». А решта роз'їдуться по своїм «омріяним» місцям: хто на захід, а хто — на схід. Немає території — немає проблеми. Переселенці вимушені будуть прийняти порядки країн, в які подадуться.

А тепер конкретно про сам план дії. Перше — це показати силу. Удар по столиці Сирії, яким буде знищено все... і війну. Друге — єдність з Китаєм. Китай публічно підтримує удар задля вищої мети. Третє — публічний розгляд всіх конфліктів із граничним терміном їх подолання. Збори ООН з участю африканських, близькосхідних і т.д. «конфліктарів» із визначеним граничним строком закінчення конфлікту. Передостаннє — найважче. Після настання граничного строку — удари по зонам конфлікту (із яких всі розумні просто виїдуть). І останнє — дати час природі на відновлення.

Раніше не хотіли застосовувати такий підхід, бо була певна кількість конфліктів, що назрівали, але не готові були вибухнути, а вибухнувши пізніше — важче було б їх «погасити».
Що це означає для світу? Так, свого роду світовий диктат двох найсильніших, але у результаті — космічна цивілізація (якщо не передумають). Хто ще живе ілюзією свободи - щаслива людина. Передостаннє, що в нас було — це інтернет, але подивіться чи він реально вільний? Останнє — це ми з вами: наш дух та наші мрії...

Що це означає конкретно для нашої, на жаль, по-справжньому не реалізованої держави любителів Чарлі та шоколадної фабрики? На сході будуть ядерні пожежі. Крим втрачено назавжди. З іншої сторони, так як ми маємо досить сильну ракетобудівну галузь та завершений, принаймні так кажуть, цикл літакобудування, — на Марсі будуть квітнути вишні та літати хрущі.

Чому це виноситься назагал? Тому що «вікно Овертона».
Не сприймемо спочатку, потім сприймемо як належне і як таке, на що і так очікували. І так, пожертвують навіть частиною Ізраїлю. І так, Китай із частиною своїх територій також так вчинить. І так, Північної Кореї більше, як такої, не буде.

Шкода, що не встигаємо довести, найголовніше, самим собі, що є вартими нащадками своїх пращурів. Хто довів, той — молодець! Решта номерів ідентифікаційних та паспортних нехай спробує залишити по собі ще щось, окрім свідоцтва про смерть.