У потягах заборонено курити та вживати спиртні напої. Проте, сміливців це не хвилює і вони продовжують палити в тамбурах, бухати в вагонах. При цьому, потреби та побажання тих, кому це заважає йде у супроводі матюків кудись далеко. Не завжди, але здебільшого так і відбувається. Мабуть треба, щоб пропорційно до кількості курців та алкашів були причеплені спеціальні вагони. Нехай там один одному заважають. А якщо ні, і на цьому прикладі знову виявиться, що бидло перемагає — так саме бидло, бо змушувати пасивно інших палити чи нюхати випари смердючого алкоголю, це по бидлячому, — то потрібно бидло ставити у стійло.

Нормальним курцям, у принципі, вистачає зауваження і вони палитимуть тільки на зупинках потяга. Але ж є «елітні». Їм море по коліна, бо мізки викурили разом із табаком. Їх треба лікувати. Можна запропонувати, у ввічливій формі звичайно, з'їсти ті цигарки, які вони бажали викурити, і безпосередньо в цьому допомогти. Можна попросити покинути вагон і легким повертанням ручки вхідних дверей у вагон та їх відчинянням вказати шлях на волю. Є і більш негуманні способи, такі як виклик поліції на наступну станцію, де буде зупинка потягу.
Що ж до бухариків, то вони пару разів просто підслизаються, падають, щось навіть собі розбивають. Так і відзвичаюються.

У будь-якому випадку, важливий приклад, щоб іншим людям, яким заважають, дійшло, що за свої права треба боротись. А всі гуртом розуміли, що ці самі права один одного потрібно поважати, бо наступає відповідальність. Обов'язково наступає. На жаль, зараз цю відповідальність найчастіше приходиться «змушувати наступати» тим, хто небайдужий, а спеціальні органи десь працюють, тільки де ніхто не знає.

Тож поважаймо один одного, а хто цього навряд чи вартий — повчаємо будь-яким доступним і результативним способом.