Світ, природа, суспільство навкруги стають (чи вже стали) кепськими для життя та розвитку. І ще гірший стан речей ми передамо своїм нащадкам. Мало хто переймається такою проблемою, бо всім «тяжко» і замість робити «легше» — люди бігають по тому самому колу із тими самими правилами гри. Чи багатьом народам, чи багатьом українцям стало легше жити сьогодні на відміну від, скажімо, десяти-п'ятнадцяти років тому? Ніби все розвивається, а розвиток відсутній. Йдемо вперед, але стоїмо на місці, а подекуди і відкочуємось назад.
Якщо світ — абстрактне поняття, то природа і суспільство цілком реальні. Чому збереження природи та розвиток суспільства для нас перестали бути, а може ніколи і не були, головними питаннями? Живучи здоровим, дихаючи свіжим повітрям, п'ючи чисту воду, гуляючи надворі без куп сміття та переробляючи наявне сміття були б ми щасливіші? Риторичне запитання. Тоді як так виходить, що питання довколишнього середовища стоїть десь поміж інших — ніби важливих, але другорядних? Важливіше наповнення кишень, все в решті-решт зводиться до наповнення кишень. Щоб померти з грошима, бо вважається престижнішим, ніж з порожніми гаманцями. Та чи це так?
Суспільство, — саме його розвиток, точніше почергова зміна розвитку та деградації, в результаті чого все стоїть на місці, — є причиною того, що всі бігають в метушні за паперовими купюрами, банківськими рахунками, віртуальними монетами. Ще за оманливою владою, зрадливими зв'язками і пустою славою. В таких умовах який світ довкола, яка природа, які нащадки?.. Знову розумієш, що без культури все буде незмінним та наявність все нових і нових засобів дає один і той же результат — його відсутність.
Що було хорошого в совдепії — суботники, під час яких суспільство бачило як загадило місцевість, де жило і прибирало. Що було хорошого у гітлерляндії — постійне донесення вищої мети, під час якого розумілось, що людям дано трішки більше, ніж їсти, спати і гадити. Що було хорошого в аристократіях — витримка, якої навчали задля досягнення мети, а не просто скиглення «хочу». Що було хорошого в Козаччині, вікінгах та спартанцях — виховання вільних духом людей. І так далі. Та ось двадцять перше сторіччя, купа знань і засобів, а результат той самий: ми знищуємо самих себе і планету. Більшість розвинених і так званих багатих країн заплатили за це спустошенням природи, але поступово зупиняються. А ми? Не розвинулись (причини не важливі) і так само винищуємо свою землю й далі, бо все «мало».
Скільки способів придумано для навчання з дитинства відповідальності за свої вчинки: нагадив — прибери; хочеш досягнути чогось — навчайся та використовуй ті знання; провинився — відповідай. Але згодом, нагадив — прибере хтось інший; хочеш досягнути — май зв'язки; провинився — ну треба ж вміти пробачати... І так сходиш з шляху людини на шлях недолюдка. Вітаю в світі недолюдків! Бо всі бояться. Все всіх влаштовує. Навіщо купувати погану їжу, користуватись непридатними для перевезення людей маршрутками, відпочивати в неприбраних місцях, збагачуватись винищуючи землю, ліси, річки... Навіщо, навіщо, навіщо, бо дебіли. Наступного разу, коли звинувачуватимете світ у несправедливості подумайте про уклад речей і чому він досі такий самий як за весь час існування цивілізації.
І як те все вирішити? Наприклад, система штрафів, що існує в багатьох країнах: за недопалки, мати, сміття і так далі. Але це є, бо вважається, що довкола недолюдки. Проте наявні більш розумніші заходи як-то обов'язкова участь у неприбуткових чи благочинних організаціях. Поряд із складанням іспитів чи набору кредитів у вищих навчальних закладах, повинен бути ще реалізованим суспільно-корисний проект. І при подачі резюме на працевлаштування пункт щодо участі в такого роду проектах є беззаперечним плюсом.
Радує те, що які б ми не були затуркані — отой один маленький відсоток серед нас є справжніми людьми. І буремні події, що сталися і продовжують відбуватися в нашій країні, для більшості з цього відсотка стали переломними у формуванні людського мислення поряд із нелюдським. Треба, мабуть, тільки пам'ятати про дві істотні речі. Перше: невже для того, щоб ставати людьми треба екстремальні умови і без них ніяк?! І друге: все ж довкола більшість недолюдків-пристосуванців, тому поведінці більшості годі бути прикладом!.. Привітаймо один одного в реальному світі!
