Країна в смартфоні, блядь... Зараз я розповім вам про країну в смартфоні і чому це все — порожній трьоп.

Я був в Естонії: країні, у якій можна купити нерухомість та укласти шлюб не в електронному вигляді. Все інше діджиталізовано, або, простіше кажучи, переведено в цифровий простір. Вибори? Електронне голосування. Кредит? Електронна форма. Найбільш цифрова країна у світі.

Так от, в Естонії, приміром, люди, котрі бачать сміття не в смітнику, підходять до цього сміття, беруть його і викидають в урну (я бачив, як стояв, курив біля Макдональдса, як жіночка, яка проходила повз мене, це зробила). Я так роблю постійно, коли маю час і не нервуюся до того, що зіткнуся зі сторонніми очима, котрі я не хочу бачити. Простіше кажучи, маю натхнення на це.

У нас же кожен двір, блядь, засраний сміттям. Постійно. Що не двір — то повна урна і обабіч неї ще лежить купа сміття. Берег чернігівської річки Стрижень — купа недопалків і пачок з-під чіпсів. Про трасу Чернігів-Київ я взагалі мовчу: тільки за два останніх візити до Києва я, їдучи блаблакаром, помітив біля зупинки з назвою села Сокирин щонайменше двадцять мішків зі сміттям. Які гниють і розкладаються, поширюючи сморід на довколишній світ.

Навчіться, сука, жити в чистоті. Навчіться, сука, прибирати там, де живете. Я своє місто прибираю завжди, коли маю час та натхнення. І починав я це дуже давно, ще з 2015-го року, коли мене бісила наявність на подвір'ї Молодіжного театру купи пляшок, які лишають після себе алкаші, які приходять набухатися під місце, де поширюють культуру та мистецтво. Сука, двадцять перше сторіччя, а у вас усіх гівно в голові. Гівно і вата, яку вам вбивали сраних триста п'ятдесят років. Як же я вас ненавиджу, блядь, за усе це, та здохнути я вам не дам.

Так от, мораль сєй басні такова: чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. І якщо хочете Естонію у себе із усіми цифровими технологіями, ґаджетами і тому подібним — будьте чистими й охайними. Такими, як вони. Рівняйтеся на кращих і тоді все у вас вийде. І мені не буде за вас соромно.

Всім добрий вечір, блядь.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація