Колись давно я читав історію про російського художника, який на всі картини домальовував у кутку жовтого пса. Переважно пес узагалі не ліпився до сюжету і виглядав на картині дико. Художник пояснював, що так нівелює претензії замовників чи художніх рад. Мовляв, у всіх завжди головна претензія - що тут робить жовтий пес. Коли доторгуються за те, щоб забрати пса, замовники вже не хочуть заводитися через інші нюанси картини. Замалював собачку і твір пропускають.

Згадав я цю історію, ще коли почалися перші скандали президентства Зеленського. І відразу поруч із ними - відверті ляпи. Орли Авакова в Рівному затримують студентів через пікет проти Зеленського - за день-два він пише про Київ, який пахне шаурмою. І вся критика переключається з важливого на дурницю.

У заступника голови СБУ знаходять тісні контакти з Росією - Зеленський робить історичні ляпи на зустрічі з Макроном. Більшість критиків переключається на обговорення невдалого слова чи поплескування по плечу. Клімкін аргументовано доводить, що Україна з подачі Зеленського ледве не визнала Крим територією Росії - Зеленський корчить смішні пики під час звернення до парламенту, і вся увага туди. Відведення військ і загиблі на Донбасі. Кандидування Клюєва і Шарія. Медведчук скуповує канали. Ось вам натомість некоректне фото дружини президента та нешкідливий, але ідіотський законопроект про дематюкізацію.

Я взагалі не прихильник теорії змов. Але далі пішло "по наростаючій". Аж до того, що від одного старшого чоловіка, який має доступ до інформації набагато більший, ніж я, почув: "Думаєш, оцей нарочито дебільний вирок Стерненку та ультрапатріотичні рішення РНБО ніяк не пов'язані зі справою Татарова та відкошем від МВФ"?

Або (це вже я питаю у читача) скажіть мені чесно: навіщо саме зараз, за три роки до виборів президента педалювати розмови про висунення Зеленського на другий термін? Що це дасть? Я читав чотири чи п'ять різних теорій, і жодна з них не сильніша й не слабша за ту, яка вписується в стратегію жовтих псів і білого шуму: мовляв, треба відволікати увагу від виходу фільму про справу "вагнерівців"...

А тим часом у Львові - своя весела пісня. Наприклад, одна з сесій міської ради починається з пропозиції мера створити хор із депутатів. Один із депутатів промерської фракції, відомий у Львові журналіст, вдало вкидає новину у Фейсбук. І ось два чи три дні депутатський хор - головна тема обговорень. Меми, анекдоти, дискусії в соцмережах. А тим часом на тій же сесії в порядку денному питання трьох скандальних земельних ділянок, які з громадської забудови можуть стати зоною житлового будівництва. Серед них - територія стадіону. Фірми, які розраховують на ці рішення, афілійовані з депутатами трьох різних фракцій. Потенційно топовий скандал, який таким не став, потонувши у хорі коментарів про хор.

Точно так само просто сьогодні у стінах Львівської обласної ради земельні питання закамуфлювали пропозицією перейменувати стадіон "Арена Львів" на "імені Степана Бандери". Абсолютно популістська фігня, зважаючи на те, що облрада не має жодного стосунку до управління стадіоном. Але піпл хаває, а земелька дерибаниться.

Підозрюю, використання цієї технології, можливо, зовсім не таке легке і веселе, ви помітите і в інших містах та регіонах. Варто лише придивитися. От лише страшно уявити, що на цих усіх картинах з жовтими собачками ховається на задніх планах...

vsevolod.polischuk
Всеволод Поліщук

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації