Якось в один африканський куточок прибули люди з далеких країв. Були вони світлі наче хмари на небі.
В той час на тих землях жили африканські племена, більшість з яких гадки не мали про Європу.
Європейці, як водиться, більшість аборигенів перетворили на рабів. Так і жили. Рабство кінець кінцем у ХХ сторіччі скасували, але рівністю у тих краях і не пахло. Час йшов, країна економічно розвивалась і стала однією з найбагатших країн Африки. Але й темношкірим набридло бути людьми другого сорту, от вони і повалили попередню владу, а президентом обрали свого лідера, який дуже довго був репресованим і відсидів чимало літ у тюрмі.
І що настало щастя?
Таке тільки в казках...
Більшість нащадків колонізаторів повтікали у свої Європи, економічна ситуація погіршилась, корупція процвітає. До того ж ще СНІД та наркоманія.
В самому центрі Європи жив народ. Землі, які він населяв, були і родючими, і з помірним кліматом, і в плані логістики вдало розташовані. Але якось на ті краї рушили монголи, завоювали їх і далі на захід чомусь не пішли. Естафету у монголів взяли чи то монголо-слов'яни, чи то слов'яно-монголи, що жили на північному сході. Поки в західній Європі була епоха відродження, технічна революція – народ, про якого ми говоримо, був затриманий у розвитку монголами і їх послідовниками на десятки, а то і сотні років.
Україна це держава, що відстає в суспільно-економічному розвитку від своїх західних сусідів, але ми хочемо бути рівними з ними. Хочемо... але смітимо на вулицях, беремо і даємо хабарі, продаємося за гречку, маємо дуже коротку політичну пам'ять, і багато інших гріхів було помічено за нами. І як з таким жити?
Нормально жити, адже все людство разом міняється. І кожен соціум міняється, в тому числі і ми. Наше суспільство не може перестрибнули сходинки еволюції і стати врівень з Швецією чи, наприклад, Нідерландами. Перестрибнути сходинки шляхом еміграції може тільки конкретна людина.
Так само і африканці, які прожили пліч-о-пліч з європейцями – європейцями так і не стали. Не тому, що вони дурніші чи якісь неповноцінні, а тому, що їх суспільство набагато молодше.
Тому не варто чекати різких змін, не варто вірити у казку. Віра в казку шкодить нашому суспільству. Нинішня влада якраз і є наслідком прагнення українських обивателів отримати миттєве диво. Але чудес не буває.
Тут варто і мені побути тією жабою, яка своє болото хвалить.
Українське суспільство значно прискорило свою синхронізацію з прогресивним людством. Тут наша заслуга, але ще більша у цьому заслуга Путіна і його монголо-слов'янських підданих. Війна та анексія стали каталізаторами нашого прискорення, у нас відпала потреба болючих мук вибору вектору руху. Російський режим дав українцям чудодійного пенделя і ми почали мінятися значно швидше.
Єдине що сильно непокоїть, це те що Мордор нікуди не дівся і він не збирається миритися із нашими еволюційними змінами.
