Чи варто заводити дітей, аби потім зривати на них «карантинну» злість?

Що було б, аби ми жили без інтернету?

Навіщо сваритись на малого чи малу, якщо вони сприймають світ згідно свого віку?

Чи варто годинами вчити стільки всякої всячини, якщо більша частина в житті не знадобиться?

Коли закінчиться карантин?

Як зіграли лідери чемпіонату Нікарагуа з футболу?

Яким буде світ після цього всього?

Що краще: планка чи бурпі?

Картопля, гречка чи вермішель?

Питання, питання, питання… Відповідей немає. Ніхто нічого толком не знає.

В мережі людей можна ділити за сприйняттям пандемії: дехто сіє паніку, виставляючи картинки з італійськими трунами, оптимісти, яких на щастя чимало, спеціалізуються на прикольчиках та фотожабах.

Але є й особлива категорія, їх можна назвати «я завжди буду проти». Для таких, що б не робили державні установи та громадяни – все погано. Карантин є – погано, немає – теж погано, обмежили пересування по вулицях – шукають норми конституції де говориться про свободу пересування і одночасно хейтять людей, що гуляють.

Ніхто нічого не знає, тому ЗМІ є де розігнатися. Ох вже цей потік інформації: і мало новин – погано, і багато – мозок кипить.

Треба віддати належне нашій владі – робить усе аби відволікти народ від карантину. Янукович, дивлячись на численні розслідування, зливи інформації та скандали, йде нервово курити. Навіть у Партії Регіонів не було настільки яскраво вираженої лобістської групи, тисячі поправок до «антиколомойського закону» – це вам не жарти. Та й у корупційні скандали донецькі почали потрапляти значно пізніше. В плані мхатовської паузи (реакції на скандали) президент показує клас. Акторську майстерність не проп'єш, тренувався у партизанській тактиці ще під час передвиборчої кампанії.

Коломойський зараз перетворюється на всеукраїнського бабайку. І такого статусу він не соромиться. Ну що ж, завжди поважав людей, які не намагаються лицемірити. У Раді, аби перешкодити бабайкові, об'єднались два ворожих табори. По голосуванню стало видно хто є хто: і зелена полярність, і дві державницькі партії, і вся інша наволоч.

Хто виграє від карантину?

Звичайно Китай. Нерозбірливість у їжі і брехня на рівні держави призвели до всесвітньої епідемії. Ніяких мук совісті — і тут можна заробити: маски продаємо, тести продаємо, апарати дихання продаємо. Бізнес, бізнес, бізнес і ще раз бізнес.

Психологи кажуть, що звичка формується протягом 66 днів. Тому скоро звикнемо і до карантину.

РS: чемпіонат Нікарагуа з футболу – один з небагатьох, що проводиться під час пандемії.