Спілкуючись з випадковими росіянами (робив це з дослідницькою метою), часто чув від них одну і ту ж тезу, мовляв: і ваше, і наше телебачення — брехливе. Крім того, вони стверджували, що ТБ у двох країнах обслуговує виключно правлячу верхівку. Я, натомість, їм заперечував, адже українські канали належать олігархам, і більшість з них були опозиційними до тодішнього президента. Крім того, належність медіаресурсів різним людям робило український ефір більш-менш об'єктивним.

Зараз я розумію, що помилявся.

Медіаресурси, що належать олігархам нічим не кращі за ті, які підпорядковуються державній пропагандистській лінії.

Але відчуття, що українські канали впритул наблизились до кисельовTV, з'явилися в мене останні місяці.

"1+1" = «Росія 1»

Найпопулярніший український канал, журналісти якого після Революції гідності вибачатись за необ'єктивність, у 2019 пробив ганебне медіадно. Все почалось з відмови транслювати новорічне привітання Порошенка. Далі більше… Звинувачення Петра Олексійовича у вбивстві брата нагадало російські сюжети про «мальчіка в трусіках» чи про «викопане древніми украми море».

Далі необ'єктивність, маніпуляції, перекручування фактів, безсовісний й безперервний піар одного з кандидатів.

Аналогом російської програми «60 минут» на «плюсах» стало ток-шоу «Право на владу», де ведуча Наталя Мосейчук стала такою собі Скобєєвою київського розливу. Її головна теза: «мову на хліб не намажеш» стала квінтесенцією усієї роботи цього шоу.

Канал "1+1" найбільш яскраво показав, що в плані медіабезпеки українці нічим не кращі росіян, і готові ложками споживати будь яке лайно запропоноване із зомбоящика.

Ватна буква «І»

Телеканал «Інтер» не проросійський, а радше прорадянський. Він теж піарив Бойка, але, оскільки шансів стати президентом у нього не було, то й його просування в новинах виглядало не так зухвало як на «плюсах».

«Інтер» працює у стилі «православно-совковий нафталін TV» поєднуючи непоєднуване: московсько-православних богомольців та ностальгуючих за СРСР ватників.

Загалом «Інтер» канал парадоксів: тут у випусках новин поєднуються сюжети про життя українських бійців на передовій та інтерв'ю з ватними депутатами, які в один голос розповідають про Росію як саму миролюбну державу та про «гражданскій конфлікт на востокє».

Гвардія «Мєдвєда»

Не дарма кум Путіна в кучмівські часи був королем темників. Він — людина здібна і вчився інформаційні війні не тільки і не стільки в Кисельова, а скоріше у Геббельса. І от його новинні канали уже перейняли йозефівську схему: велика частина правдивих новин в перемішку з відвертими маніпуляціями. Додають ефекту також запрошені гості: всілякі рабиновичі з гордонами, мосійчуки з парасюками та інші свідки зради.

Порошенко, очевидно вважаючи Медведчука важливим посередником у спілкуванні з Путіним, закривав очі на його проросійську діяльність… За що і поплатився. Але ще більш небезпечний «сірий кардинал» для Зеленського, адже електорат у них споріднений, та й медіаможливості приблизно рівні.

Після провокації з телемостом, президент занервував, очевидно що його бездіяльність у цьому питанні і далі буде розв'язувати руки всілякій антиукраїнській нечисті.

І наостанок.

Звернувся до журналістів, які ще не повністю продались хазяям каналів: репутація дуже важко здобувається, а клеймо медіаповії нелегко зняти. Усіх грошей не заробите, тому бережіть честь змолоду.

Підтримка автора: картка Приватбанк 4149 4993 4061 8014