Якщо дати назву українському періоду між буремними дев'яностими і початком 21-го сторіччя, він би точно називався «Кучма».

Безперечно, час правління Леоніда Даниловича можна назвати самим стабільним в історії України. Були і протести, і опозиція не дрімала, але Кучма усі роки свого президентства і з одним, і з другим вміло справлявся. Далі перед ним постала дилема — каденція закінчується — що робити далі?

Можна звичайно піти шляхом своїх найближчих сусідів, продовжити своє президентство ще на кілька термінів. Кучма на це не пішов і цим відстрочив протест, що назрівав, ще на деякий час. Але за мудрим вчинком пішов не зовсім мудрий — призначення наступником Віктора Януковича. Не знаю, я свічку не тримав, але мені здається, що головний мотиватор цього вчинку — Рінат Леонідович.

Після всім відомого підрахуйства — народ повстав.

Вдруге народ вийшов в центр Києва після того, як донецький завгар увійшов у смак і почав безпрєдєлити вже не оглядаючись на реакцію українців.

Чим закінчилось — всі пам'ятають.

До чого я це все написав? Справа в тому, що новий президент дуже вже жваво почав жонглювати популізмом, обіцянками, погрозами, референдумами та порушенням конституції. Це ж треба мати талант, щоб за першу неділю роботи уже отримати петицію про імпічмент та одиночний пікет у Рівному, який наша доблесна поліція, по російській традиції, професійно присікла.

Справа в тому, що 25% активного населення це на перший погляд небагато, але, якщо вдуматися — досить велика цифра. Тому що один активний громадянин вартує 10-ти диванних обивателей (тих самих інфантилів, що говорять про мову — яку на хліб не намастиш).

25% — люди які не полінувались проаналізувати роботу попереднього президента, це люди які хочуть дійсно сильну незалежну Україну з Європейським майбутнім, це люди які, скоріше за все, свій світогляд до останнього будуть захищати. Тому якщо президент продовжить і далі те, що він почав у першу неділю свого правління — може зіткнутися з дуже великими труднощами комунікації з цими самими 25 %.

А як же бути з прихильниками новообраного президента, вони, по ідеї, повинні захищати усі його дії. Я думаю, ви самі знаєте — що це смішно. Людина, яка навіть не намагаючись проаналізувати політичні, економічні та геополітичні процеси в державі, просто голосує за кардинальне здешевлення газу, за негайне припинення війни, за миттєве і повне придушення корупції, за зарплату і пенсії у кілька тисяч доларів, не отримавши обіцяного, так швидко як і полюбила — зненавидить свого обранця.

Тому якщо новообраний президент знайде хоч якусь комунікацію із тією самою активною меншістю, не буде робити відверто антиукраїнських кроків, можливо, час його каденції пройде без революції та потрясінь.

Підтримка автора: картка Приватбанк 4149 4993 4061 8014