Жорстке «разваділово і кідалово» з перейменуванням Проспекту Ватутіна на Шухевича, можна сприйняти як відкладена на майбутнє можливість відтролити Мордор. Але можна сприйняти і як реваншизм комуноїдів, прикамуфльований під благовидним приводом не дражнити дрімучих совків на схід від Києва. Тому вирішив «походити» по Вікіпедії і зробити просту «нарізочку» стосовно урбанонімів Києва.

Важливим у міській топоніміці є баланс між етнічним складом міста, історичною традицією, іі найголовніше – дидактичним наповненням! Топоніміка має привчати громаду міста до патріотизму загальнонаціонального через патріотизм локальний.До того ж Київ – столиця, тому на столиці лежить ще й інтегративна внутрінаціональна місія. А ще міжнеродне позиціонування. Що ж до назв вулиць прізвищами іноземців, то тут має бути своєрідний бартер урбанонімів. Коректно було б мати у Києві стільки ж урбанонімів, повязаних з певними країнами чи містами, скільки ці країни чи міста мають у себе українських.

Отже, прошу звернути на цю нарізку, і задуматися настільки коректно й на далі зберігати на мапі Києва ці доволі суперечливі урбаноніми:

Героїв Сталінграда – не на честь героїв а на честь Сталіна

Маршал Говоров не воював за визволення України а героя Рад Союзу отримав за Таллінську та Моозундську операцію, тобто всю віну провів на півночі.

Андрій Головко – письменник, у 1924 застрелив свою дружину та 6-річну доньку; проходив лікування у психіатричній лікарні. Санітарка лікарні, де лікувався Андрій Головко, народила від нього дочку; батьківство згодом, вже після війни, узаконено.

Генерал Ватутін. Одразу після початку «визволення» території України, за ініціативою Ватутіна — якого прозвали «генерал-облава» — чоловіків практично усіх вікових груп мобілізували у військо — всього на території України було призвано близько 900 тисяч людей. Більшість з них загинула в першому бою, неозброєними, у цивільному одязі.

Павло Дибенко — червоний терорист і чоловік Олександри Коллонтай, імя котрої вже зникло з українських вулиць.

Ілля Еренбург. Людина не безталанна, але сталінський пропагандист . Маючи вулицю імені автора гасла «Убий німця!» ми просто продовжуємо Другу Світову війну.

Маршал Жуков:"Нах..й вооружать этих хохлов? Чем больше в Днепре потопим, тем меньше придется в Сибирь ссылать!"

Заломов: Вулиця виникла в першій половині XX століття (почала формуватися на межі 1930–40-х років; повноцінно оформилася та отримала забудову з кінця 1940-х років). Мала назву (2-га) Ольгинська. Сучасна назва на честь слюсара Сормовського заводу в Нижньому Новгороді Петра Заломова— з 1957 року. Заломов був прототипом головного героя роману "Мати" Максима Горького.

Землянична вулиця! Покруч чи памятник суржику?

Васо Кіквідзе. Червоний терорист часів Громадянської війни. Під час військових дій відзначився організацією пограбувань місцевого населення та єврейськими погромами

Ладо Кецховелі – звичайно пов'язаний з києвом російський соціал-демократ, але чи такий незамінний. Краще запитатати у грузинів. У баку вулиця його імені зникла.

Іван Кулібін. Російський винахідник, невже незамінний для київської топоніміки.

Академік Кржижановський – яке відношення має до Києва, окрім того що був більшовиком?

Василь Лєбєдєв-Кумач – лауреат сталінської премії і автор сталінських агіток.

Мико́ла Кузнецо́в – радянський військовий злочинець, терорист, через діяльність якого було страчено сотні українців у якості заручників.

Іван Кудря. НКВДешний терорист. За спогадами Миколи Килимишина 30 серпня 1941 в Житомирі було організоване вбивство двох лідерів-мельниківців – Омеляна Сеника і Миколи Сціборського (операція "Каїн"). Це була провокація НКВС-НКДБ, спрямована на розвал національно-визвольного руху України. Організував це вбивство на той час начальник Особливої групи Першого управління (розвідка і диверсії) НКДБ генерал Судоплатов, а безпосередньо керував цією кривавою акцєю через свого агента К.Полуведька спеціаліст з українських націоналістичних питань Іван Кудря. За генералом Судоплатовим, причиною призначення лейтенанта Кудрі керівництвом НКДБ одним з чекістських резидентів у Києві була його "спеціалізація" на провокаціях проти ОУН. Група мала своїм завданням проникнути в Організацію українських націоналістів.

Антон Макаренко. Педагог у структурах НКВС. Фігура на сьогодні доволі суперечлива. Провідник комуністичного насилля у педагогіку і комуністичної моралі у світогляд українців.

Маркс Карл. Недокомунізували Бортничі,Троєщина і Жуляни. Але не виключено, що Вікіпедія ще не відреагувала на зміни.

Мічурін. Навіщо Мічуріну вулиці на Троєщині, Звіринці, Жулянах і Хуторі Микільському!?

Новоросійська вулиця і площа. У зв'язку з просуванням ідеї Новоросії з боку російського агресора набуває абсолютно іншої антиукраїнської коннотації!

Огуречна вулиця такий же покруч як і Землянична!

Ромен Роллан. Відомий французький письменник Ромен Роллан, наприклад, щомісяця жертвував 5000 франків радянському посольству в Парижі. Коли його запитали про Голодомор в Україні, він сказав: "Я не хочу нічого про це чути. Я турбуюся за більшу небезпеку — гітлеризм".

Сабуров. Радянські партизани під командуванням Сабурова, часто переодягнені в німецьку уніформу, здійснювали терористичні акції і чинили масові насильства щодо місцевого населення. У серпні 1944 — березні 1951 Сабуров очолював управління НКВС (МВС) Дрогобицької області. Він був безпосереднім організатором військових операцій проти Української Повстанської Армії і підпілля ОУН, чим активно сприяв утвердженню радянської влади на західноукраїнських землях. Особисто брав участь у репресіях проти членів сімей учасників Руху Опору.

Суворов. Навіщо Суворову, катові польського повстання аж дві вулиці і провулок у Бортничах, Троєщині ?

Терешкова Валентина. Відома кримнашистка нині і в минулому космонавтка. Навіщо їй провулок у Бортничах?

Федосєєв М.В. Російський революціонер-марксист. А де декомунізація?

Цеткін Клара. Невже без Клари ні на крок, Карл?

О. Г. Цулукідзе. Грузинський , більшовик і публіцист. А де декомунізація?

Червона вул. Нова 34-та Солом'янський Совки 1944[8] 11841

Червона калина вул. Дарницький Бортничі 2010[10] 12651

Червона Пресня площа

Червоний пров.

Червонозаводська вул.

Червонозаводський пров.

Червонопільська вул

Червоноткацька…..А де тут декомунізація?

Шамрило Тимофій, секретар Київського міському КП(б)У,

І. С. Шевцов, голова Київської міської ради у 1940–1941 роках,

Двоє останніх, сталінських активістів, загинули при обороні Києва у 1941 році, тому тут доволі двозначна ситуація, але ж сталінізм є винуватцем ціє війни на рівні з Гітлером.

Отже, такий побіжний огляд стану київських урбанонімів свідчить про те, що ідеологічних мін у цій сфері закладено ще не мало, але ця сфера доволі делікатна і тут би замість агресивних компаній за перейменування замішаних на політичному тролінгу варто було б перевести дискусію у середовище наукове, середовище творчих спілок, аби на майбутнє не довелося вже розгрібати завали, зроблені у наші дні.