Україні та Росії за посередництва ЄС вдалось досягти попередніх домовленостей щодо газових питань. Сторони підписали протокол.

Транзит російського газу українською трубою до Європи буде продовжено на наступні п'ять років. Це критично важливо передусім для України. Наша ГТС працюватиме, генеруватиме прибутки й далі перебуватиме в інтеграції з європейською газовою інфраструктурою.

Для Росії відмовитись від наших транзитних потужностей означає втрату частини європейського ринку газу, яку миттєво займуть інші постачальники. А власних транзитних потужностей Росії поки не достатньо, щоб обійтись без України.

Тому й об'єми транзиту, вказані в протоколі такі – перший рік більше, а потім менше. Це означає, що Росія, попри санкції, не відмовиться від завершення Турецького потоку (залишилась наземна частина) й Північного потоку – 2 (залишилось 300 км. морської ділянки, а наземна є – газопровід Опал).

Очевидно, що російською стороною розраховується, що 2020 буде останнім роком, коли українська ГТС залишатиметься для них основною.

Інша частина протоколу – борги. Тут ситуація наступна: ті з них, що вже визначені судами Росія погодилась віддати причому вже до Нового Року й живими грошима, а не газом чи знижками, як прогнозувалось. Цих боргів десь 3 млрд. дол. Потенційні борги, а таких більше 19 млрд. дол. вирішили анулювати.

Річ в тім, що Антимонопольний комітет України нарахував штраф Газпрому за час дії чинного контракту (10 років) 7 млрд. дол. за зловживання монопольним становищем. Але це рішення ще можна спробувати оскаржити в судах. Також Нафтогаз має позов до Газпрому у Стокгольмі на суму 12 млрд. дол. яким вимагає компенсації втрат через будівництво ПП – 2. Кажуть, що дуже перспективна справа з огляду на європейське антимонопольне законодавство.

Так ось ці претензії українська сторона скасовує і йде на мирові угоди. До речі це можна трактувати як згоду на Північний потік – 2, що Росія неодмінно використає у майбутньому.

Остання частина протоколу дає можливість прямих закупівель російського газу Україною за цінами європейських хабів.

В разі імплементації протоколу в повноцінну угоду і її підписання сторони увійдуть в 2020 рік кожен при своїх інтересах і без взаємних претензій. Чи можливі в майбутньому нові газові конфлікти між Україною й Росією? Скоріше що так і вони торкатимуться головного питання: українська ГТС залишатиметься головною артерією, якою йтиме російський газ в Європу чи другорядною?