Відзначили 28-му річницю Незалежності. В центрі Києва було велелюдно, проходили гучні заходи до головного державного свята.

Цього року не все було як завжди, бо мали місце два окремих паради. Перший – це офіційний, який приймав президент Зеленський. Другий – це хода ветеранів АТО.

Ветерани вирішили йти окремо через незгоду з рішенням президента відмовитись від параду воєнної техніки. У воюючій країні це не припустимо, вирішили вони, й влаштували свій окремий марш (чи то демарш).

Ці два марші свідчать, що на сьогодні існує лінія розлому в українському суспільстві. Але, гарна новина – цей розлом не носить географічного характеру.

Власне, це вже не новина, бо на протязі кількох останніх виборчих кампаній ми не спостерігаємо протистояння схід-захід. Та й якщо придивитись на згадані паради, то на обидвох були присутні учасники з усієї України.

Сьогоднішній розлом лежить у ментально-психологічній площині і базується на ставленні до війни, яка досі триває і як цю війну завершити.

Офіційний парад від президента Зеленського, попри присутність на ньому військових, не носив мілітарного характеру. Там не було агресії, а була скорбота.

На початку дійства президент з'явився в оточенні молоді у білому вбранні, що символізує погляд вперед, оптимізм. Таким чином суспільству пропонується не забувати про полеглих, але фокусуватись на майбутньому.

У промові Зеленського теж не звучало мілітарних нот. Промова мала об'єднуючу мету. Принаймні так, як собі уявляють це об'єднання у президента. У позитивному світлі подано деякі успіхи радянської доби. Цікаво, чи не є це порушенням закону про декомунізацію?

Перелічуючи важливі історичні постаті українців, які боролись за Незалежність, президент поряд з іншими згадав Чорновола, але не згадав Бандеру. Так наче Бандера до Незалежності відношення не має.

Звісно, що має. Але Зеленський цей факт обійшов, аби, витримати ідею об'єднання, яка повинна була пройти червоною ниткою крізь усю промову.

І головне. Відмова від проходження воєнної техніки, немілітарна атмосфера і риторика Зеленського свідчить про його готовність завершувати війну на умовах, які ще нещодавно вважались неприйнятними.

В цьому він шукатиме опертя у тій Україні, яка позитивно сприйняла його парад. Ця Україна готова пробачити агресорові багато чого.

Марш ветеранів АТО представляв іншу Україну. Це був мілітарний марш. Його учасники нічого агресорові пробачати не збираються.

Вони спраглі до перемоги і повернення втрачених територій. Про жодні поступки там не йдеться. На марші превалювали мілітарні кольори не парадних одностроїв, як у Зеленського, а польових, випробуваних там, у самому пеклі. Це – кольори відплати.

Дві України сьогодні відзначили одне свято і провели свої паради. І над обидвома ними густо рясніли державні жовто-блакитні прапори.

Наші спільні два кольори – жовтий і блакитний є дуже важливим і потужним об'єднуючим фактором. Переконаний, що і цей розлом ми подолаємо.