Ми живемо в дуже дивній Україні.
Поточна Україна – це разюче поєднання еросу і танатосу, світлого і темного із майже чітким розмежуванням.
В сучасній Україні на землі порозкидане сміття, а над ним квітнуть сади.
Сучасна Україна – це діджиталізація порваних сидінь, хакатони людей, чиї батьки носять червоні нитки на зап'ястях, а декотрі із них і самі.
Ця Україна – колос в ґумаках з болотом і головою у хмарах.
Наша країна дає можливості усім жити як хочеться і це не перебільшення. Хочеш бути сучасним гіпстером з орієнтацією на глобалізм і освіту – от тобі раф-кава і вайфай, онлайн-біблотеки, безвіз, електромобілі і фріланс. Сортуй сміття, ходи по івентах. Хочеш бути розчарованим примітивним алкоголіком – будь ласка, уся необхідна інфраструктура присутня. Ходи собі брудними дворами спальних районів, пий за гаражами поміж битого скла, прогулюй школу – ніхто тобі слова не скаже.
Україна – країна можливостей і неможливостей.
Обирай собі сторону до душі.
