Анекдот перший про абітурієнта, Гєрасіма і Муму допитливий читач знає, а тому процитую лише кінцівку.

- Маладой чєлавєк, гварітє пажалуйста па-русскі — екзамєн вєдь па русской літєратурє!

- Чекайте-чекайте, зараз все буде! Так от — що робити Герасиму — вiн же крiпак? Узяв човника, виплив на середину озера, прив'язав на один кiнець мотузки цеглину, другий кiнець — цуциковi на шию. Пiдняв його, а цуцик йому у вiчi глянув i вашою клятою москальскою мовою говорить: «Гєрасім. За что?»

Анекдот другий.

Київ. Берег Дніпра. Потопаючий репетує:

- Памагітє, памагітє!!!

На березі стоїть дядько з вусами і говорить потопаючому:

- Краще б ти, синку, вчився плавати, аніж отої псячої мови.

Запитання перше.
Чи є коректним таке порівняння стосовно мови собак?

Запитання друге.
Чому мій сусід-українець (украіноязичний украінєц) Василь Маркович зі своїм собакою Джеком розмовляє рускім язиком?