Менше ніж через два місяці відбудуться довгоочікувані президентські вибори в Україні. Для людей - це безумовно надія та сподівання на позитивні зміни, шанс подолати спорохнявілу систему та мати значно краще майбутнє, для політичних гравців - по різному: для когось - заявити про себе вперше або продемонструвати себе з абсолютно іншого, нового боку, а для когось - втриматися на плаву, не втратити той шматок влади, який є. Останні в свою чергу використовують все, що тільки можливо, щоб досягнути мети. А їхні дії можна охарактеризувати одним словом - зловживання. Зловживання владою, адмінресурсом, маніпулятивними технологіями.

Яскравим прикладом відвертої маніпуляції свідомістю виборців зі сторони чинної влади є фальсифікація досліджень суспільної думки. Так, наприклад, днями соціологічна служба “Социс” опублікувала результати опитувань, де Петро Порошенко посідає друге місце згідно з рівнем електоральної підтримки.

Це викликало неабияке обурення як серед моїх колег- експертів, так і серед активних громадян. Адже відомо, що 73% українців вважають, що Україна рухається у неправильному напрямку. Разом із тим, більшість населення не підтримує дії влади, а антирейтинг Петра Порошенка наразі становить 50,6 %. Крім того, показово, що у перемогу чинного президента вірить лише 16,6% українців. Досить цікавим у даному контексті виглядає і те, що соціологічною групою “Социс” володіє Ігор Гринів, який наразі є головним політтехнологом в команді Порошенка. У зв’язку з чим, можна говорити про намір влади видати бажане за дійсне таким чином, щоб у майбутньому мати змогу легітимізувати сфальсифіковані результати виборів. Натомість, згідно одразу з кількома хвилями соціологічних опитувань, і зокрема дослідженнями визнаної агенції групи “Рейтинг” найбільше всього громадяни вірять у перемогу Юлії Тимошенко, яка тривалий час була абсолютним лідером усіх президентських рейтингів. Вихід Володимира Зеленського на перший щабель в рейтингу, на мою думку, зумовлений запитом на нові обличчя, його популярністю як шоумена та доволі екстравагантними для української політики методами ведення передвиборчої кампанії. Хочу зауважити, що на практиці це матиме короткостроковий ефект. Це зумовлюється іншими виборчими аспектами, які є не змінні незалежно від виборчої кампанії, це такі як: наявність потужної професійної команди у кандидата, досвіду в політиці, чіткої та конструктивної програми.

Поки що, цим критеріям відповідають “важковаговики” української політики. Максимально наближена за сукупністю всіх елементів повноцінної виборчої кампанії Юлія Тимошенко. А разом з іншим зараз вона має великі шанси на перемогу. Максимально прагне швидко побудувати ефективну кампанію і діючий президент, але поки ми так і не побачили виборчої програми, а головні тези скоріше нагадують найпростіші політичні гасла, як наприклад “Або я – або Путін!”. Безумовно, вплив на ЗМІ, на адмінресурс, в сукупності з недостовірними рейтингами роблять свою справу і збільшують його медіаприсутність, але навряд дозволять подолати такий великий антирейтинг у суспільстві…

Проте цілком точно прогнозувати результати майбутніх виборів президента на даному етапі, неможливо. Нас очікують неабиякі сюрпризи та несподіванки.

vladislav.dzividzinskiy
Владислав Дзівідзінський

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації