site.ua
член клубу

У новому складі Верховної Ради буде розгортатися боротьба між п'ятьма опозиціями і партією «Слуга народу», яка поки виглядає як слуга персонально президента Володимира Зеленського та когось ще.


Завершилися організаційні збори фракції партії «Слуга народу» (ПСН) в Трускавці. Хоч вони і проходили під виглядом навчання, але, як і прогнозувалося, саме в цей час були вирішені головні організаційні питання, що стосуються майбутньої діяльності самої фракції, відносин з опозицією, майбутнього розподілу посад в самій Верховній Раді. Також були обговорені питання, що стосуються майбутнього складу уряду. Все це випливає із заяв, зроблених різними представниками команди президента Зеленського вже після завершення зборів у Трускавці.

Контури майбутнього в перспективі найближчих місяців виглядають все більш виразно, зокрема в розрізі дуалізму «влада-опозиція».

З точки зору формальної, в новому складі парламенту буде 4 опозиції до президентського курсу (чотири опозиційні фракції) і однофракційна президентська більшість. Ця більшість виглядає в цілому монолітною, але по цьому «моноліту» вже пішли «тріщинки». Поки «тріщинки».


1. Коаліції не буде.

Партія «Слуга Народу» має 254 мандати, що дозволяє фракції голосувати за все, що вона вважатиме за необхідне (крім змін до Конституції).

За таких обставин, будь-який потенційний партнер по коаліції опиняється в ролі статиста (образно - підспівки або підтанцьовки), оскільки за рахунок 254 мандатів ПСН може проводити ті норми, з якими партнер по коаліції може бути не згоден. Але формально, на цього партнера лягає частина політичної відповідальності за те, що затверджує і що відкидає коаліція.

Не виглядає доцільною коаліція і для самої ПСН, оскільки в перспективі вона зменшить ступінь свободи дій. Тому що доведеться провести деякі політичні «червоні лінії» вже в тексті коаліційної угоди, а потім ще й погоджувати рішення з партнерами. При тому, що по низці питань не вдасться уникнути гострих дискусій всередині самої фракції «Слуга народу».


2. Слуга Зеленського.

Відповідальність за діяльність парламентської більшості та уряду стає виключно політичною відповідальністю президента В.Зеленського.

Президент оголосив розпуск Ради і призначив дострокові вибори, мотивуючи тим, що при тому складі парламенту у нього немає можливості реалізувати свою програму.

ПСН йшла на вибори, декларуючи за мету реалізацію програми президента В.Зеленського. Це ж в перших абзацах своїх передвиборних програм декларували кандидати від партії «Слуга народу» по мажоритарних округах.

Президентська партія за вказівкою з офісу президента Зеленського буде самостійно формувати технократичний уряд, який буде реалізувати програму того ж президента Зеленського. Тобто, мова йде про уряд, слухняний президентові та деяким особливо наближеним до нього персонам (наприклад, керівник офісу А.Богдан).


3. Опозиція, яка нічого не може.

Опозиція в новому складі парламенті є виключно символічною. Такий собі реквізит альтернативної точки зору не сцені Ради. Або динамічна декорація, що зображує незгодних. Тому що жодна з чотирьох опозиційних фракцій окремо, ні всі вони разом не мають можливості для впливу на рішення, які ухвалюватиме більшість.

Однозначно, що в опозиції до президента знаходяться фракції партії «Опозиційна платформа «За життя» (ОПЗЖ) і «Партії «Європейська солідарність» (ПЄС). Хоча лідери партій «Голос» і «Батьківщина» заявляли, що не будуть в опозиції, але вони приречені бути в опозиції, бо мають розбіжності з владою в політичних підходах по ряду чутливих для України питань.

Всі чотири опозиційні фракції приречені бути виключно спостерігачами за діяльністю президентської більшості. Їхня думка залишиться лише їх думкою.

При таких обставинах для опозиції залишається лише один шлях: заробляти політичні бали, готуючись до нових дострокових виборів Верховної Ради.


4. Віце-спікер від опозиції і опозиційне самовизначення.

Виключно ПСН вирішить, хто буде віце-спікером від опозиції. Ймовірно, що кандидатів на цю посаду буде як мінімум два. Це в тому випадку, якщо ОПЗЖ висуне свою кандидатуру, а від інших трьох опозиційних фракцій буде ще одна кандидатура (узгоджена або не узгоджена).

А скільки взагалі може бути кандидатур для зайняття посади заступника голови ВР?

Однозначно, що свого кандидата самостійно висуне ОПЗЖ, яка має в Раді другу за величиною фракцію і за шкалою політичних позицій є найбільш опозиційною до нової влади. Однозначно, що кандидат від ОПЗЖ не буде продуктом узгодження з іншими опозиційними фракціями, оскільки жодна з них не піде на співпрацю з «проросійськими силами».

Для ПЄС, партій «Голос» і «Батьківщина» питання озвучування претензій на пост віце-спікера або відмови від такої кадрової претензії є моментом, коли вони самі себе назвуть опозицією до влади або не назвуть.

Той, хто заявляє, що не знаходиться в опозиції до влади, задекларує свою опозиційність претензією на посаду віце-спікера. Доведеться обирати одне з двох.

Особливо гостро ця дилема може встати перед партією «Голос» С.Вакарчука, яку багато хто розглядав як єдиного можливого партнера ПСН для створення коаліції. З точки зору політичних позицій партія Вакарчука є найменш опозиційної до нової влади. Представник цієї партії може виявитися в кріслі віце-спікера, якщо ПЄС і «Батьківщина» віддадуть перевагу відмові від претензій на цю посаду, а ПСН вирішить для себе політично невиправданим голосувати за кандидата від ОПЗЖ.

Втім, поки не ясна позиція ПЄС, партій «Батьківщина» і «Голос» щодо посади віце-спікера. Як, втім, це може бути на даний момент загадкою і для команди президента В.Зеленського. Незалежно від того, хто з опозиційних фракцій і в якій кількості буде висувати кандидатів на дану посаду, вибирати, вирішувати доведеться президенту та його ПСН.

А варіанти можуть бути дуже непростими.

Наприклад, вибір між кандидатом від ОПЗЖ і кандидатом від ПЄС.

Або варіант, коли офіційно ніхто не буде претендувати на посаду віце-спікера, окрім ОПЗЖ. І все це потім буде використано для розкрутки тези про змову Зеленського з Медведчуком і Росією. До речі, в такій ситуації влада цілком може піти на домовленості, щоб, наприклад, «Голос» або «Батьківщина» висунули свого альтернативного кандидата. Але у подібної «послуги» може виявитися своя «ціна».

А може бути варіант, коли єдиним кандидатом на посаду віце-спікера виявиться представник партії «Голос». ПСН затвердить таку кандидатуру голосуванням. Але це може бути використано для розкрутки тези про те, що «Голос» - це «ручна опозиція» Зеленського. Такий собі «опозиційний голос Зеленського».

А якщо взагалі жодна опозиційна сила не висуне кандидата? Тоді виникне «незграбний момент» з приводу відразу декількох політичних сил. Така гіпотетична ситуація стала би моментом істини щодо заяв про підтримку курсу на оновлення і курсу реформ з боку тих партій, яких називали потенційними партнерами для створення коаліції. Але подібний варіант нереалістичний, тому що при наявності подібних обставин президенту та ПСН довелося б вести кулуарні переговори про те, щоб одна з опозиційних фракцій таки висунула свого кандидата на посаду віце-спікера.

Безсумнівно, що всі ці варіанти - поки тільки припущення. Можливо, неоднозначні.

Але однозначно те, що це президент В.Зеленський і ПСН виберуть виключно самі кандидата на посаду віце-спікера та виключно самі затвердять такого кандидата на посаді.


5. Керівники комітетів.

ПСН запропонувала, щоб керівниками двох парламентських комітетів стали представники опозиції.

Ймовірно, що між опозиційними фракціями буде боротьба за ці дві позиції.

Але, як і з посадою віце-спікера, в даному питанні все може вирішити своїми голосами фракція ПСН, керуючись виключно своїми політичними міркуваннями.


6. Опозиція в президентському більшості.

Усередині самої фракції ПСН вже позначилися протиріччя між різними політиками і групами, що вже ставить під сумнів тезу про монолітність президентської фракції в Раді. На порядку денному нинішнього скликання парламенту вже позначені вкрай чутливі для українського суспільства і політикуму питання. По мірі деталізації тез по цих чутливих темам фрагментація фракції ПСН посилюватиметься.

Крім того, істотну уразливість для фракції можуть представляти не тільки «розкручені» блогери та інші діячі, а й малодосвідчені в політичному сенсі народні депутати, обрані за мажоритарними округами. Ці нардепи змушені будуть працювати на своїх округах, зустрічатися з виборцями, громадськістю, підприємцями, взаємодіяти з представниками місцевої влади. Подібні контакти можуть призвести до формування у цієї категорії депутатів своєї власної позиції, відмінної від позиції президента і ПСН. Не виключено, що саме з цією метою з мажоритарниками від «Слуги народу» будуть активно працювати впливові люди на округах.

І в підсумку може трапитися так, що всередині більшості, яка складається з однієї великої фракції, оформиться своя опозиційна «фракція».

Вже в перші тижні роботи Верховної Ради нового скликання стане ясно, наскільки монолітною є президентська ПСН, чи буде призначена «улюблена опозиція», яка насправді програма президента В.Зеленського, і в яку політичну стратегію вирішили зіграти провідні опозиційні сили?

Володимир Воля,

політичний експерт УІАМП, міжнародник, магістр державного управління

10 серпня 2019 р.
vladimir.volya
Володимир Воля

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація

Рекомендації