site.ua
член клубу

В цій історії запитання виглядають набагато цікавішими, аніж офіційні повідомлення про саму подію.


Отже, Державна компанія "Укрспецекспорт" підписала з турецькою компанією «Baykar Makina» угоду про закупівлю ударних турецьких дронів «Bayraktar TB2».

Навіщо?

Президент Петро Порошенко назвав дві причини.

Про-перше, для посилення можливостей української армії. «Ці новітні ударні безпілотники оперативно-тактичного рівня окрім високотехнологічних характеристик також можуть бути доозброєні сучасним високоточним ракетним озброєнням для знищення бронетехніки, інженерних та фортифікаційних споруд, а також морських цілей».

По-друге, за словами П.Порошенка, підписана угода «є частиною заходів із розширення військово-технічного співробітництва між Україною та Туреччиною і цілковито відповідає стратегічному курсу України до НАТО, його стандартів та відкритого світового ринку озброєння».

З точки зору посилення боєздатності української армії, закупівля ударних дронів – крок безперечно позитивний, корисний.

А от що стосується слів про «розширення військово-технічного співробітництва», то тут все розширення такого співробітництва виглядає просто закупівля продукції турецького виробництва. Тобто, за великим рахунком це просто відносини між продавцем та покупцем з приводу зміни власності на товар за певну платню. Кошти з державного бюджету України перейшли на рахунок турецької компанії в обмін на отриманий товар.

Що особливого в цій угоді ще? Якщо виходити зі слів президента, відповідають стандартам НАТО, до яких прагне Україна. Теж наче все правильно, якщо насправді є відповідність тих літальних апаратів стандартом Альянсу.

А от слова про «відкритий світовий ринок озброєнь» наштовхують на одне велике і неприємне запитання.


Чому турецькі, а не українські?.

Що це може означати?

Варіантів декілька. І не стільки відповідей, скільки запитань!

1) Україна має значні потужності авіабудування, дуже гарних програмістів, але не здатна була за декілька років розробити власний безпілотник?

Іншими словами: виходить, що Україна вже технологічно відстала від Туреччини у цих аспектах?

2) В Україні розробки велися, але через якісь причини у найближчі роки не варто будо сподіватися отримати готові для використання моделі?

То в чому тоді причини такої повільної роботи?

Немає зацікавленості у керівництва держави? Чи у керівництва концерну?

Відсутність достатніх коштів та кадрів? То хто повинен був забезпечити належні кошти та кадри?

3) Закупили те, що є готове та якісне на сьогодні, бо виникла якась термінова ситуація з безпекою?

Але якісної зміни стратегічної військової ситуації у значних масштабах не відбулося. І якщо є власні розробки, то можна було б застосовувати їх, поступово підвищуючи їх якість. У рік виборів на Україну точно ніхто не нападе, щоб не заважати українським політичним лідерами заповзято і запекло боротися між собою.

4) Чи може угода про закупівлю турецьких дронів була частиною політичної угоди керівництва України з керівництвом Туреччини?

Наприклад, такою собі платнею за нейтралітет у питаннях автокефалії? Чи «правильну» позицію офіційної Анкари по якихось іще питаннях, важливих для офіційного Києва?

Угода про закупівлю турецьких ударних дронів безперечно є позитивною подією для змінення української армії.

Разом з тим, ця подія показала, що Україна фактично відмовляється від стратегічних військово-технічних розробок. Свідомо відмовляється від конкуренції на світових ринках озброєнь по тих позиціях, по яких мала значні напрацювання. Це відмова від конкуренції по цілому сегменту військово-технічних розробок та продукції

Це поразка у світовому змаганні держав за право бути сильними, найбільш розвиненими, лідерами.


Володимир Воля,

політичний експерт, міжнародник, магістр державного управління

12 січня 2019 року

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація